такої інформації, а також створення комп’ютерного вірусу та його розповсюдження шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп’ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації”.
Потребує удосконалення чинне кримінально-процесуальне законодавство України. Комітетом Міністрів Ради Європи було прийнято Рекомендацію країнам-членам щодо вирішення проблем, пов’язаних з кримінально-процесуальними діями у сфері інформаційних технологій*** (далі – Рекомендація), положення якої практично не враховано Кримінально-процесуальним кодексом України. Про нагальну потребу врахування зазначених положень свідчить, що Рекомендація вимагає законодавчого закріплення обов’язку операторів телекомунікаційних мереж загального користування, які надають їх користувачам відповідні послуги доступу, впроваджувати необхідні технічні засоби для надання правоохоронним органам можливості перехоплювати інформацію з цих мереж з метою припинення, попередження та розслідування “комп’ютерних” злочинів. Оператори згідно з Рекомендацією зобов’язані також надавати правоохоронним органам за відповідними запитами інформацію, що уможливлює ідентифікацію користувачів даних мереж.
Залишаються невирішеними питання щодо встановлення адміністративної відповідальності за деякі види “комп’ютерних” правопорушень, що зумовлено, насамперед, появою нових технологій реалізації протиправних дій, відповідальність за які вже передбачено КУпАП. Так, зокрема, ст. 181 – Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях – не передбачає відповідальності за організацію та проведення азартних ігор через глобальну комп’ютерну мережу Інтернет, хоча останнім часом саме такий спосіб створення різноманітних тоталізаторів, лотерей виявився дуже розповсюдженим.
З іншого боку, до Кодексу України про адміністративні правопорушення доцільно внести зміни, що стосуються притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які скоїли правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж, що не спричинили настання суспільно небезпечних наслідків, а також тих осіб (суб’єктів підприємницької діяльності у сфері технічного та криптографічного захисту інформації), які порушують встановлені правила зазначеної діяльності.
Безумовно, важко охопити весь спектр проблем, пов’язаних із встановленням відповідальності за правопорушення, що можуть бути віднесені до “комп’ютерних”. На нашу думку, введення в юридичну практику інституту “комп’ютерних” правопорушень дає підстави для ведення широкої наукової дискусії стосовно вивчення зазначеного феномена та визначення організаційних засад протидії.