Застосовуються заходи з відведення розслідування від основної частини організованого злочинного угруповання. Для цього надається значна матеріальна підтримка заарештованим, їх сім’ям з одночасним схилянням їх узяти провину на себе, не видавати спільників, організаторів. З цією метою слідство “наводять” на нових спеціально підготовлених свідків, потерпілих, підкидаються “нові” докази, що підтверджують версію про обмежену кількість осіб, які вчинили злочин.

З боку корумпованих посадових осіб можуть застосовуватися такі заходи:

створення некваліфікованих слідчо-оперативних груп (далі – СОГ), несвоєчасне створення таких груп, невиправдана заміна членів СОГ;

“тяганина” кримінальної справи;

зайва “опіка” ходу розслідування з нерозмірною обставинам суворістю по відношенню до осіб, які ведуть розслідування, що спричиняє непевність цих осіб у своїх діях, позбавлення ініціативи, самостійності;

схиляння слідчих до обмеження обсягу слідства, до “відрубування хвостів”;

психічний і фізичний вплив на слідчого, намагання його відсторонення від розслідування.

З урахуванням вищенаведених труднощів, правоохоронці повинні володіти тактико-психологічною методикою розслідування таких злочинів, яка має включати організацію і планування, тактико-психологічні рекомендації з проведення оперативно-слідчих операцій і комбінацій.

Починати розслідування справ цієї категорії необхідно з ретельного вивчення всіх матеріалів і створення СОГ. Після створення СОГ необхідно розробити план спільних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів як загального характеру, так і по кожному конкретному періоду й епізоду.

Враховуючи те, що злочинні угруповання мають блоки захисту серед корумпованих працівників держапарату і правоохоронних органів, планування повинно здійснюватися з дотриманням максимальної конспірації.

Важливим організаційним заходом при розслідуванні багатоепізодних справ є, наприклад, своєчасний виїзд членів слідчо-оперативних груп до інших міст чи регіонів в умовах збереження таємниці (не повідомляти місцеві правоохоронні органи про виїзд, не виписувати проїзні документи до місця призначення і т. ін.).

Організаційні заходи при плануванні розслідування визначаються криміналістичною характеристикою вчинених злочинів і конкретних ситуацій.

У багатоепізодних і групових справах рекомендується виділити спеціального слідчого, який має здібності до аналітичної роботи. Цьому слідчому-аналітику доручається вивчення всіх протоколів слідчих дій та інших матеріалів справи, на підставі яких він складає картки на кожного учасника організованого злочинного об’єднання з його індивідуально-психологічною характеристикою, стислих викладень його свідчень на слідстві, а також свідчень відносно нього іншими учасниками злочинної групи, свідків і потерпілих, перелік доказів стосовно його участі у вчинених злочинах. Такий постійний аналіз надає цілеспрямованого характеру слідству, допомагає всім учасникам слідчо-оперативної групи в якісному проведенні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, у складанні основних процесуальних документів, (зокрема, постанови про пред’явлення обвинувачення, обвинувального висновку), у визначенні мотиваційно-цільової установки злочинного угруповання та вольових, емоційно-вольових якостей їх учасників.

З метою всебічного і повного розслідування всієї злочинної діяльності організованої групи чи організації доцільно визначити соціально-психологічну характеристику угруповання, яка містить:

мотивоутворюючу роль угруповання, її спрямованість і ступінь кримінального “зараження”;

наявність ієрархічної структури і регламентованого управління злочинною діяльністю з боку керівника (організатора) або керуючої ланки;

особливості стосунків та структуру комунікативних зв’язків;

наявність між членами злочинної групи протиріч, конфліктних стосунків, їх характер;

ступінь захищеності злочинної групи, наявність спеціальних блоків захисту, груп прикриття;

характеристику групових установок, встановлених правил поведінки злочинної групи;

політичні, економічні, соціально-психологічні, моральні, правові та інші причини й умови, що сприяють формуванню та становленню злочинної групи;

соціально-психологічну характеристику групової думки, настрою, традиції та спосіб спілкування співучасників.

У процесі розслідування таких справ можна рекомендувати вивчення організованого злочинного об’єднання за такою схемою:

1. Коли, ким і з якою метою було створено організоване злочинне угруповання, хто був ініціатором його формування?

2. На якій основі відбулося об’єднання учасників ОЗУ (хто з них увійшов до нього добровільно, а хто був втягнений і яким чином)?

3. Термін існування злочинного об’єднання, територія його діяльності, на яких видах злочинної діяльності спеціалізується?

4. Функціональна і психологічна структура в ОЗУ, яким чином відбувався розподіл ролей? Хто і за що відповідав і які питання вирішував? (зброя, транспорт, зв’язки, пошук об’єктів посягань, створення алібі, приховування та реалізація краденого та ін.).

5. Чисельний склад ОЗУ, які зміни відбувалися у ньому і з яких причин?

6. Хто був лідером ОЗУ (організатором, керівником, визнаним авторитетом)?

7. Хто з учасників організованих злочинних угруповань здійснював наведене нижче:

розробляв плани та деталі вчинення злочинів, проводив розподіл ролей при їх здійсненні;

проявляв ініціативу в підготовці і вчиненні злочинів, вносив корективи до плану;

виробляв лінію поведінки у разі непередбачених обставин і провалу;

володіє злочинним досвідом, організаторськими здібностями, має твердий характер і рішучу волю;

товаришував в минулому з лідером, є його родичем, був співучасником по колишній злочинній діяльності;

користувався довірою у лідера, заміняв його у разі відсутності;

мав слабкий характер, виконував прості дії із забезпечення злочинної діяльності ОЗУ і одержував найменшу частку злочинних доходів;

брав участь менше за всіх членів ОЗУ у злочинній діяльності.

9. Які злочини були вчинені ОЗУ за час існування, хто брав в них участь і яку безпосередньо?

10. Яким був розподіл доходів, отриманих злочинним шляхом?

11. Як здійснювався зв’язок між членами ОЗУ?

12. Якими транспортними засобами, засобами зв’язку та зброєю користувалися ОЗУ, якими є джерела їх надходження і де вони знаходяться після викриття?

11. Які застосовувалися заходи захисту від правоохоронних органів?

12. Чи існували зв’язки з працівниками правоохоронних, контролюючих органів і органів державної влади і управління, з ким конкретно, в чому зазначені зв’язки реалізовувалися. На якій основі виникли ці зв’язки?

13. Що відомо про наявність конфліктів серед учасників ОЗУ і самого угруповання з іншими організованими об’єднаннями, їх причини, засоби і результати розв’язання?

14. Випадки виходу