Тема: Основи адміністративного права

Мета: - ознайомити студентів з основними положеннями адміністративного права України, основними поняттями цієї галузі права, видами стягнень та особливостями відповідальності.

План

Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання. Джерела.

Управління – об’єкт адміністративного права. Державна служба.

Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки. Склад.

Адміністративні стягнення. Адміністративна відповідальність.

Література:

Кодекс про адміністративні порушення України.

Законодавство України про адміністративну відповідальність – К., 1997.

Основи держави і права України. Під ред. В.О.Котюка – К., 1997.

Основи правознавства. Під ред. І.Коляди – К., 1997.

Правознавство. Під ред. В.В.Копєйчикова – К., 2001.

М.М.Михеєнко, В.В.Молдован. Порівняльне судове право – К., 1993.

Рабинович П.М. Основи загальної теорії держави і права – Городянка, 1993.

1. Зміна соціально-економічних умов, формування ринкових відносин в Україні, структурна розбудова виконавчої влади звичайно потребують відповідного регулювання адміністративно-правових відносин. Водночас в останні роки з’явились і набули поширення нові види антигромадських дій у сфері господарської діяльності, зловживання владою, правопорушення пов'язані з наркотиками, психотропними речовинами, захистом прав споживачів і т.п. Тому на сьогоднішній час адміністративне право залишається найбільш мобільною галуззю у системі права України. Так за 1995-1997 рр. Верховна Рада прийняла понад 80 законодавчих актів про внесення змін і доповнень до адміністративного права.

Що ж собою представляє адміністративне право?

Адміністративне право являє собою окрему галузь права України. Що покликана регулювати особливу групу суспільних відносин. Головної їх особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного управління у зв'язку із організацією та функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях управління в державі.

Свій регулятивний вплив на суспільні відносини адміністративне право здійснює через управління і цим підпорядковує відповідні відносини в державі і суспільстві. Основна увага приділяється саме тим відносинам, які виникають із виконанням завдань і функцій державно-управлінської діяльності. Тобто предметом АП є:

управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження законодавчої та виконавчої влади;

управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склалися у процесі діяльності інших органів державної влади;

управлінські відносини, що виникають за участі суб’єктів місцевого самоврядування;

управлінські відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.

Отже,

Адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Адміністративне право має на меті охорону суспільного ладу України, власності, соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян, законних інтересів підприємців.

Джерела АП – це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції України, законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.

Необхідно зазначити, що джерела АП мають свої особливості, що обумовлюється спрямованістю норм, їхнім змістом, а також юридичною силою та сферою поширення. За вказаними ознаками джерела поділяються на загальнодержавні, галузеві та локальні. Загальнодержавні є обов’язкові до виконання всіма органами управління. Галузеві та локальні поширюються тільки на конкретно визначені підвідомчі органи.

Залежно від територіальної спрямованості джерела поділяються на державні, обласні, міські, районні.

З огляду на чисельність джерел адміністративного права доцільно розділити їх на такі види:

Конституція України (має пряму адміністративно-правову спрямованість);

Адміністративно-правові норми закріплюються в законодавчих актах ВР (ЗУ “Про об'єднання громадян”, “Про державну службу” і т.п.);

Постанови ВР, що охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру;

Укази і розпорядження Президента у сфері державного управління;

Нормативні постанови і розпорядження КМУ;

Нормативні акти міністерств, державних комітетів і служб;

Нормативні накази керівників міністерств, держкомітетів і служб;

Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій;

Нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого самоврядування;

Акти органів громадських організацій (якщо санкціоновані державою).

АП належить до найменш систематизованих галузей правової системи України. Тому важливим є процес кодифікації наявних адміністративно-правових актів. На сьогоднішній час на території України діє Кодекс про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. Він складається з 5 розділів і 33 глав.

2. АП об’єктивно пов’язане з таким явищем, як управління (administration - управління).

Об’єктами управління виступають:

суспільна праця;

державні органи та об'єднання громадян;

соціальні індивіди;

рослинні і тваринні організми;

технічні засоби.

Державне управління – одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. Для нього характерне цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери суспільства в інтересах людей. Структура державного управління вирізняється складністю. Її основними елементами виступають керівні і керовані системи, їхні суб’єкти та об’єкти. Це – виконавчі і розпорядчі органи, їхній апарат, сфери й галузі управління, підприємства, установи, організації.

Державному управлінню характерні такі риси:

діяльність із реалізації завдань і функцій держави;

здійснюється спеціально створеними державними органами і посадовими особами;

діють за дорученням держави, від її імені та мають державно-владні повноваження;

форми і методи роботи управлінських органів регламентується правом.

Державне управління – підзаконна виконавча і розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного та безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним, адміністративно-політичним будівництвом.

Сучасна система форм державного управління складається з таких видів:

видання правових актів;

здійснення організаційних дій;

проведення матеріально-технічних операцій;

здійснення юридично значимих дій.

Методи державного управління:

метод переконання;

метод примусу;

адміністративний метод;

економічний метод.

Державною службою в Україні визнається професійна діяльність осіб, які обіймають посаду в державних органах та їхньому апараті та на яких покладено практичне виконання завдань і функцій держави. Основними принципами державної служби є:

служіння народу України;

демократизм і законність;

гуманізм і соціальна справедливість;

пріоритет прав людини і громадянина;

професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

персональна відповідальність.

Головним компонентом державної служби як юридичного інституту є посада (визначена структурою і штатним розпорядком первинна структурна одиниця державного органу та його апарату на яку покладено коло службових повноважень).

Система посад будується зі ієрархічним