КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Адміністративно-правові норми і відносини.

План

I. Вступ.

II. Основна частина:

Поняття адміністративних правовідносин.

Основні риси адміністративного правовідносини.

Структура адміністративного правовідносини.

Юридичні факти в адміністративному праві.

Види адміністративних правовідносин:

а) основні і неосновні адміністративні правовідносини;

б) суббординаційні і координаційні адміністративні правовідносини;

в) вертикальні і горизонтальні правовідносини в адміністративному праві;

г) внутрішньо апаратні і зовнішньо апаратні правовідносини;

III Висновок.

Будь-яка галузь російського права регулює визначені правовідносини, тобто відносини урегульовані нормами права. Зокрема, цивільному праву властиве регулювання цивільних правовідносин (майнових і зв'язаних з ними особистих немайнових прав), карному праву - регулювання відносин, зв'язаних зі злочином і покаранням. Які правовідносини регулює адміністративне право? Насамперед варто вказати, що адміністративне право - це самостійна галузь правової системи Росії. Галузі права відрізняються друг від друга по предметі і методу правового регулювання. Саме предмет адміністративного права складають ті відносини, про які мова йтиме далі.

Адміністративно-правові відносини - це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері діяльності виконавчої влади.

Адміністративно-правові відносини являють собою різновид правових відносин, різноманітних за своїм характером, юридичному змісту, по їхніх учасниках. Їм властиві всі основні ознаки будь-якого правовідносини, якось: первинність правових норм, унаслідок чого правовідношенням є результат регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторін правовідносини, обумовлена нормою і т.п.

Однак варто виділити деякі особливості, що доповнюють цю загальну характеристику і здатні бути основою для обмеження адміністративно-правових відносин від інших видів правовідносин. До таких особливостей відносяться:

- права та обов'язки сторін даних відносин зв'язані з діяльністю виконавчих органів держави й інших суб'єктів виконавчої влади;

- завжди однієї зі сторін у таких відносинах виступає суб'єкт адміністративної влади (орган, посадова особа, недержавна організація, наділені державно-владними повноваженнями);

- адміністративні правовідносини практично завжди виникають з ініціативи однієї зі сторін;

- якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, те порушник несе відповідальність перед державою;

- дозвіл споровши між сторонами, як правило, здійснюється в адміністративному порядку.

- адміністративні правовідносини є властевідношеннями, побудованими на засідках “влада-підпорядкування”, де відсутня рівність сторін. Ознака підпорядкування є в таких відносинах домінуючим, оскільки він визначений найважливішими пріоритетами державно-управлінської діяльності.

Підводячи підсумок вищевказаному, можна дати відповідне поняття адміністративного правовідносини, як урегульоване адміністративно-правовою нормою управлінські суспільні відносини, у якому сторони виступають як носії взаємних правий і обов'язків, встановлених і гарантованих адміністративно-правовою нормою.

Адміністративно-правові відносини прямо зв'язані з практичною реалізацією задач, функцій і повноважень виконавчої влади в процесі державно-управлінської діяльності. Ця їхня особливість накладає визначений відбиток на поводження будь-яких учасників такого роду правових відносин; їхнього обов'язку і права неодмінно зв'язані з практичною реалізацією виконавчої влади в центрі і на місцях. Інтереси іншого роду, небайдужі для держави і суспільства, забезпечуються, якщо в них мається чітко виражена специфіка, у рамках інших правовідносин. Томові, що визначає рису адміністративно-правових відносин полягає в тому, що смороду складаються переважно в особливій сфері державного і громадського життя - у сфері державного керування.

Варто відзначити також, що адміністративні правовідносини характеризуються визначеним суб'єктом. Завжди однієї зі сторін є офіційний чи повноважний суб'єкт виконавчої влади (у широкому змісті державного керування).

Інакше кажучи, незважаючи на ті, що в адміністративно-правових відносинах практично можуть брати доля різні сторони, у них завжди мається обов'язкова сторона, без якої такого роду відносини не виникають. Така ознака спостерігається в адміністративних відносинах як прямий дія владної природи державно-управлінської діяльності. Наприклад, громадянин не може виступати в подібній ролі, хоча і є потенційним учасником найрізноманітніших адміністративно-правових відносин.

Адміністративні правовідносини виникають з ініціативи кожної зі сторін. Однак чи згода бажання другої сторони не є у всіх випадках обов'язковою умовою їхнього виникнення. Смороду можуть виникати і всупереч бажанню другої чи сторони її згоді. Ця ознака найбільшою мірою відрізняє їх від цивільно-правових відносин.

Як указувалися вище адміністративно-правові відносини виникають у сфері державного керування. Однак не всякі суспільні відносини в сфері державного керування включається в коло відносин, що складають предмет адміністративного права.

Усі правовідносини складаються з визначених елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту правовідносини.

У змісті адміністративного правовідносини розрізняються дві сторони: матеріальна (поводження суб'єктів) і юридична (суб'єктивні юридичні права й обов'язки).

Безпосереднім об'єктом адміністративних правовідносин є вольове поводження людини, його діяння.

Нормами адміністративного права точно визначається між якими суб'єктами повинні виникати правовідносини, які будуть права та обов'язки сторін. Так, відносини громадян, зв'язані з призовому на військову службу, одержанням прав на керування транспортними засобами, виникають при заздалегідь визначених обставинах, з визначеними органами виконавчої влади, при цьому права та обов'язки сторін чітко закріплені юридичними нормами. У визначений термін, за визначеною формою, визначеним адресатам організації, приміром, повинні направляти статистичні дані, звіти, довідки.

Існуючі в адміністративно-правових відносинах права й інтереси можуть захищатися в судновому порядку, але такі випадки не є домінуючими. В основному ж права учасників таких відносин, суперечки між ними зважуються в адміністративному порядку: суб'єктом керування, що був (є) стороною адміністративного правовідносини, вищестоящим чи іншим органом виконавчої влади. Суб'єкти виконавчої влади наділені правом вирішувати, а інші учасники відносин мають право оскаржити такі рішення.

Більш того, суб'єкти виконавчої влади в багатьох випадках наділені правом застосовувати самі різноманітні заходи впливу до інших суб'єктів правовідносин.

Зокрема, смороду можуть зажадати пояснень, дати вказівки, відмовити в проханні, не привласнити звання, використовувати засобу адміністративного, дисциплінарного примуса.

Варто також підкреслити, що для цивільно-правових відносин характерна відповідальність однієї сторони перед