закону переліченням предметів, встановлення яких і без цього не викликає труднощів на практиці. Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу все нових і нових предметів. Вивчення предмета злочину перш за все сприяє більш глибокому і правильному з’ясуванню сутності об’єкта злочину, його конкретизації. Багато які кримінально-правові норми сконструйовані таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подібних випадках його з’ясуванню сприяє вказівка на предмет злочину. Наприклад на згадують про об’єкт посягання статті закону про диверсію, заподіяння тілесних ушкоджень та деякі інші. Об’єкт посягання в цих складах злочину можна виявити з опису предмета злочину12 М.Й.Коржанський. Кримінальне право України. Загальна частина, Київ, 1996 р..
У багатьох випадках без встановлення предмета злочину ускладнюється конкретизація об’єкта злочину. До того, поки невідомо, на кого або на що, на який матеріальний об’єкт було спрямоване злочинне посягання при вчиненні багатьох суспільних діянь, до тих пір неможливо визначити і об’єкт цих посягань. Часто об’єкти одного виду не мають відномінностей (наприклад життя, власність честь, гідність, здоров’я). Предмет злочину, навпаки, має певну сукупність ознак, особливостей, багато з яких мають самостійне кримінально-правове значення і певним чином впливають, на підставі кримінальної відповідальності, на кваліфікацію діяння. Наприклад, життя кожної людини в демократичному суспільстві охороняється однаково - посягання на життя будь-якої особи визнається кримінальним правом вбивством або замахом на нього (крім випадків необхідної оборони та інших особливих обставин, при яких життя не є об’єктом кримінально-правової охорони). Разом з тим, життя вагітної, новонародженого виділяється законодавцем і посягання на їх життя створює самостійний злочин.
Вплив на певний предмет, матеріальний об’єкт, спосіб цього впливу, а також фізична зміна предмета поруч з іншими ознаками діяння дає змогу в багатьох випадках судити про характер злочину, його суспільну небезпеку. Такими є викрадання, тілесні ушкодження, знищення або пошкодження майна, глум над державним гербом або прапором та інше.
Для багатьох складів злочинів ознаки предмета є обов’язковими. Розслідування кримінальної справи на може вважатися закінченим, якщо ці ознаки не виявлені.
Предмет злочину має не аби-яке значення і для правильної кваліфікації діяння. Фізичні чи соціальні властивості предмета злочину у багатьох випадках служать підставою для розрізнення суміжних злочинів, а також для відокремлення злочину від незлочинних дій.
Для кваліфікації діяння мають значення багато ознак не тільки об’єкта, але і предмета злочину. Наприклад, за ознаками предмета розрізняють злочини, що передбачені ст.ст. 223, 360 КК13 Кримінальний Кодекс України. Київ, 2001 р. Видавництво “Істина”.
Соціально значуща дія у відношенні до одного і того ж предмета чи речі може мати різну соціально-політичну оцінку або юридичну кваліфікацію залежно від об’єкта посягань, від тих суспільних відносин, на зміну яких спрямована ця дія, а також від розміру заподіяної їм шкоди.
В рівній мірі і заподіяння шкоди у сфері одного і того ж об’єкта кримінально-правової охорони може бути досягнено шляхом впливу на різні предмети. Наприклад, посягання на здоров'я населення вчинюється шляхом виготовлення та розповсюдження різних отруйних, сильнодіючих та наркотичних засобів (ст.ст. 307, 308, 309, 311, 312 та інші статті КК).
Кримінально-правове значення предмета злочину визначається в першу чергу не його фізичними властивостями, а характером і змістом суспільних відносин, які існують стосовно нього. В кримінально-правовому сенсі предмет завжди виступає в зв’язку з конкретними суспільними відносинами. У багатьох випадках в кримінальному законодавстві вказується не на предмет сам по собі, а на ті суспільні відносини, відкриттям яких він є. Наприклад, закон говорить не про майно взагалі, а про державне, колективне чи особисте майно, не про прапор взагалі, а про державний прапор , державний герб тощо.
Розмежування об’єкта та предмета злочину має важливе значення для усвідомлення і розмежування мети і злочинних наслідків. Якщо злочинні наслідки - це небезпечна шкода в сфері суспільних відносин, то злочина мета - це в багатьох випадках Ідеальна подоба реальної цінності (речі), якою суб’єкт намагається заволодіти, пошкодити її чи знищити.
Характер та ступінь тяжкості наслідків значною мірою визначається особливостями та ознаками предмету злочину, бо позбавити життя можна тільки живу істоту, викрасти можна тільки майно, гроші чи цінні папери. Багато злочинів вчинюється шляхом заподіяння соціальне небезпечної шкоди тільки впливом на певні матеріальні об’єкти (наприклад злочини, які передбачені ст.ст. 277, 223, 185, 360 КК).
Визначення предмета злочину має важливе практичне значення також для відмежування його від засобів та знаряддя скоєння злочину, бо одна і та ж матеріальна річ може бути, як предметом так і засобом, і знаряддям скоєння злочину (наприклад, зброя, документи, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інше).
Знаряддя та засоби скоєння злочину відрізняються від предмета тим, що вони ні в якому зв’язку з тими суспільними відносинами, на які спрямоване посягання, не перебувають. Наприклад, зброя, яка використовується при вбивстві, не в кому зв’язку з відносинами щодо забезпечення життя не знаходиться. Предмет злочину, навпаки, завжди перебуває у зв’язку з об’єктом, на який спрямовано посягання.
Таким чином, властивості і ознаки предмета злочину мають наступне значення для багатьох інститутів кримінального права: вони з’ясовують і конкретизують об’єкт посягання, вирішують питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, кваліфікації діяння та призначення покарання. Деякі теоретичні та практичні завдання не можуть бути вирішені, чи їх рішення значно ускладнюється в силу недостатнього дослідження проблеми злочину, його зв’язку з іншими ознаками складу злочину, вагомості предмета