злочину для підстав кримінальної відповідальності і кваліфікації діяння. Практичне значення предмета злочину полягає в тому, що для багатьох складів злочину предмет є однією з головних обов'язкових ознак. Якщо не визначений конкретно предмет посягання при скоєнні таких діянь, як спекуляція, розкрадання І деякі інші, то і питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності не може бути вирішено позитивно. Обвинувальний вирок у справі про крадіжку не може бути залишеним в силі, якщо у вироку не вказані викрадені речі і він не містить вказівки їх кількості, вартості та інших.
Відмічені обставини викликають необхідність визначити предмет злочину та всебічно його дослідити. В юридичній літературі він визначається по-різному. Найбільш розповсюдженим є погляд на предмет як на річ ,в зв’язку з якою чи з приводу якої скоюється злочин. При цьому прихильники такої точки зору позначають, що злочин завдає шкоди не предмету, а об’єкту.
Інші автори предметом визнають ті речі матеріального світу, шляхом впливу на які суб’єкт завдає шкоди об’єкту злочину. Деякі автори висловлюються проти розмежування об’єкта і предмета, мотивуючи свою позицію тотожністю понять “об’єкт” і “предмет” та відсутністю практичного значення такого розмежування. Никифоров Б.С., наприклад, відмічав, що “проблема преступления в ее нынешнем виде, по существу, снимается, потому что устраняется необходимость в самостоятельном исследовании предмета преступления как явления, лежащего за пределами объекта и ведущего самостоятельное по отношению к нему существование”44 Никифоров Б.С. Кримінальне право. Загальна частина. Москва. 1988 р. ст. 76..
Навряд чи можна погодитись з таким загальним твердженням, тому що объектом злочину є суспільні відносини. Предмет як матеріальна річ не є тотожний суспільним відносинам. Він лише - якість, сторона, або точніше, сукупність якостей сторін об’єкта, через які ці суспільні відносини виявляються, і в цієї якості виступає їх частина.
Матеріальні суспільні відносини завжди пов’язані з речами і проявляються як певні матеріальні об’єкти (речі), без них такі відносини неможливі.
Матеріальний об’єкт, річ є системою певної кількості якостей, в яких проявляються суспільні відносини і тому він невід’ємний від них, як і суспільні відносини невід’ємні від матеріального об’єкта, в якому вони проявляються. З цього випливає, що відпадає необхідність в відділені і самостійному дослідженні предмета злочину. Пізнання предмета, явища як раз передбачає пізнання цілого по частинах.
Визнання суспільних відносин об’єктом злочину передбачає і викликає необхідність виявлення та дослідження всіх їх ознак, якостей та особливостей. Як неможливо з’ясувати суб’єктивну сторону злочину без її ознак (вини, мотиву, цілі), так неможливо з’ясувати і об’єкт, якщо не виявити систему його якостей та їх взаємозв’язок.
Виділення та дослідження предмета пропонується проводити не замість об’єкта, а поряд з ними і як раз з метою більш глибокого і повного вивчення об’єкта. Предмет злочину немає необхідності створювати. Він існує , як явище, об’єктивно. Його необхідно тільки всебічно дослідити, визначити, виявити його роль і значення для теорії та практики.
На думку Піонтковського А.А.- надмірне захоплення в кримінально-правовій літературі проблемою розмежування об’єкта і предмета спричинило послаблення уваги до теоретичної розробки суттєвих питань вчення про об’єкт злочину55 Піонковський А.А. Кримінальне право. Загальна частина. Москва, 1982 р., ст. 48..
Насправді можна говорити лише про недостатню увагу до предмета злочину, а не про захоплення ним. Крім того, дослідження проблеми предмета саме і є шляхом до виявлення його зв’язку з об’єктом їх співвідношення.
Найбільш загальною об’єктивною ознакою злочинного діяння є його зовнішній прояв, ті зміни в навколишньому світі, які воно викликає. Але викликані вони можуть бути тільки шляхом впливу на реальні матеріальні об’єкти і предмети, речі, живі істоти.
Для більш глибокого з'ясування впливу, необхідно достатньо повно виявити той матеріальний об’єкт, котрий піддався впливу при скоєнні злочину. Правильно виразити та пояснити будь-яке явище можливо тільки шляхом розкриття його якостей та зв’язків з іншими явищами. В повній мірі це стосується і предмета злочину. Не можна визнати предметом злочину такі явища реальної дійсності, на які вплив не може бути вчинено прямо та безпосередньо. Наприклад, дії процеси та інші ідеальні речі. Разом з тим необхідно виділити і іншу сторону предмета - його зв’язок з об’єктом злочину (суспільними відносинами). Ця друга соціальна сторона має більш важливе значення для з'ясування його сутності, ролі та місця в кримінально-правовій науці та практиці. У такому розумінні предмет злочину неважко виявити у більшості злочинів проти особи, власності, порядку управління, проти громадської безпеки і деяких інших. Разом з тим існує значна кількість злочинів, які не мають предмета впливу і які умовно можна назвати безпредметними. Безпредметними є, головним чином, ті злочини, які вчинюються шляхом бездіяльності (невиконання покладеного на суб’єкта громадського обов’язку) і деякими іншими видами порушення правил. Ті злочини, які мають предмет посягання (предметні), можуть бути скоєні тільки шляхом впливу на цей предмет. Не можна скоїти предметний злочин, ні на що і ні на кого не впливаючи. Скільки б суб’єкт не бажав настання певної шкоди, ця шкода не настане без відповідного впливу на матеріальний предмет - субстрат суспільних відносин.
Для поняття сутності предмета злочину і відмежування його від об’єкта необхідно вказати на відмінності в особливостях і характері шкоди, скоєної в сфері злочину і пошкодження предмета. Суспільні відносини як об’єкт злочинного посягання у своєму індивідуальному прояві можуть бути пошкоджені у його змісті чи ліквідовані зовсім. Тільки у цьому розумінні і можна про скоєння шкоди об’єкту. Оскільки об’єкт злочину - це