В разі, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин має бланкетний характер, такий перелік наводиться в тих нормативних актах, до яких відсилає ам закон. Так, перелік валютних цінностей, які є предметом злочину, передбаченого ст. 208 КК, встановлено не безпосередньо в самому законі, а в іншому нормативному акті.

Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить, що ті чи інші речі, а також цінності найчастіше за все виділяються законодавцем як предмет з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними або шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення. Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких або шляхом впливу на які вчиняється злочин. До таких предметів необхідно віднести валютні цінності ст.. 208 КК), порнографічні предмети (ст. 301 КК), зброю, бойові припаси та вибухонебезпечні речовини (ст. 262, 265) та ін. З приводу корисних властивостей речей вчинюється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони виділяються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Відзначені, як і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, викликають необхідність надання їй певної правової значущості в конкретному складі злочину. Це, у свою чергу, встановлює й їх нерозривний зв’язок з самим суспільне небезпечним діянням, визначає його як самостійну і необхідну ознаку вчиненого злочину .Якщо в певному суспільне небезпечному діянні відсутній названий предмет, то відсутній і склад цього предметного злочину.

Особливий правовий режим стосовно перелічених предметів встановлюється з метою забезпечення і охорони громадської безпеки, фізичної і морального здоров’я населення й інших важливих суспільних відносин. Перелік таких предметів, рівно як і обмеження і контроль за придбанням, споживанням, і використовуванням чи збутом (режим), не залишаються незмінними. Розвиток соціального життя викликає необхідність постійного його вдосконалення. При цьому зміні підлягає і сам режим, і перелік предметів, стосовно яких він необхідний. Дані зміни в свою чергу тягнуть за собою зміни в кримінальному законодавстві і практиці його застосування. Зокрема чинне кримінальне законодавство України нарівні з нормами про відповідальність за розкраданням майна містить правові норми про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних заходів і деяких інших предметів, щодо яких встановлено особливо правовий режим.

Ще раз зауважимо, що об’єкт злочину - це суспільні відносини, які охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими коїться злочин.

Наприклад, при крадіжці особистого майна об’єктом є право власності громадянина, яке охороняється законом, а предметом - безпосередньо майно (речі), що таємно були вилучені у потерпілого.

Або, наприклад, при контрабанді (ст. 201 КК) винний посягає на суспільні відносини, які складаються в галузі зовнішньої торгівлі України. Цей злочин коїться шляхом незаконного перевозу через митний кордон держави товарів, валюти, цінностей, зброї, боєприпасів, наркотиків та інших предметів. Товари, які перевозяться, є предметом злочину.

Правильне встановлення, визначення предмета злочину необхідне для правильної кваліфікації і визначення покарання. Наприклад, ст. 263 КК визначає як злочин незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут зброї. Кваліфікація названих злочинних дій та їх покарання залежать від того, що є предметом злочину. Коли предметом злочину виступає вогнепальна

зброя, то її дії кваліфікуються по ч. 1 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до п’яти років позбавлення волі. Якщо ж предмету злочину-холодна зброя, то злочин кваліфікується по ч. 2 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до трьох років позбавлення волі.

Предметом злочину не можна називати людину. Особа, якій злочином завдається моральна, фізична або майнова шкода, визнається потерпілою99 Кримінальний Кодекс України. Видавництво “Істина”, Київ, 2001 р..

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНУ З ОБ'ЄКТОМ І ОБ’ЄКТИВНОЮ СТОРОНОЮ,

Розгляд сутності і змісту суспільних відносин (об’єкта) показує, що предмет злочину є сукупністю його сторін, властивостей. Практично важливим є також питання про те, в якому взаємозв'язку перебуває предмет і об’єкт злочину, чи є він обов'язковою чи тільки факультативною стороною злочину.

Всі різноманіття поглядів на предмет злочину і його співвідношення з об’єктом можна звести до двох різновидів. Прихильники одного з них ототожнюють їx, гадаючи, що безпосередній об’єкт і є предмет злочину110 Уголовное право Украины. Киев, 1995. Михайленко П.П. ст. 127.0. Інший погляд на предмет злочину, що поділяється більшістю криміналістів, полягає в їх відмінності, у визначенні предмету злочину субстратом суспільних відносин, існуючих з приводу цього предмета.

Якщо виходити з того, що предмет злочину є сукупністю сторін, властивостей об’єкта злочину, матеріальним виразом суспільних відносин, що виступають об’єктом посягання, то обгрунтованою є друга точка зору. Ототожнювання предмета злочину з його об’єктом є помилкою. На відміну від елемента, в якості якого виступають реальні матеріальні об’єкти чи істоти, конкретні речі реального світу, що мають вагу, колір, ціну, стать, вік, конкретне найменування та інші ознаки і властивості, об’єкт злочину є суспільним зв’язком, відносинами між людьми. Предмет-це конкретна річ, а об’єкт суспільні відносини з приводу речі. Ці особливості не дають змогу ототожнити ці два різних за своєю сутністю явища.

Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Так, збігаються предмети злочину і предмети відносин в таких злочинах, як, наприклад, порушення правил про валютні операції (ст. 208 КК), крадіжка інші злочини проти індивіду ліпшої власності (ст.ст. 185-190 КК).

У зв’язку з викладеним