II. За способами опису в законі склади злочинів поділяються на прості і складні.

Прості склади злочинів, у яких має місце одне діяння, яке посягає на один об'єкт, надається одна форма вини ( ст. 185 ККУ).

Складні склади злочинів, що мають два і більш об'єктів, дві або більш дії дві різні форми вини (ст.187 КК).

Теорія кримінального права розрізняє декілька видів складних складів: Див: Советское уголовное право.Часть общая.М..: Юр.лит., 1972.-с.101

а) альтеративні склади;

б) склади з двома безпосередніми об'єктами;

в) склади з двома діяннями;

г) склади з двома формами вини.

Альтернативні оклади. Особливістю структури цих складів полягає в тому, що в законі вказується не на одне злочинне діяння, а на декілька діянь.

Для настання кримінальної відповідальності достатньо встановити одне із вказаних в законі діянь (ст.231 КК).

Склади з двома безпосередніми об'єктами. Мова йде про такі склади злочинів, при вчинені яких відбувається одночасне посяганню, на два об’єкта (СТ.199КК).

Склади з двома діяннями. Тут йдеться про таку конструкцію складі в, здійснення яких передбачених вчинення двох чи більше самостійних дій.

Вчинення лише одного із вказаних в законі дій не може скласти закінченого складу злочину.

Склади з двома формами вини. Звичайно склади злочинів характеризуються однорідним характером суб'єктивної сторони: вони вчиняються або навмисно, або необережно. Проте конструкція деяких складів злочинів така, що їх суб'єктивна сторона неоднорідна. Мова йде про випадки різного характеру психічного відношення винного до вчиненого і до наслідків (Ч.2СТ.121 КК)

III. За особливостями конструкції склади злочинів поділяються на такі види:

а) матеріальної;

б) формальні;

в)усічені;

Матеріальні - це такі склади злочинів і в яких закон момент закінчення пов'язує з настанням певне суспільно-небезпечних наслідків(ст. 115-119 ст. 121-12КК). Матеріальними слід визнавати і той складі який передбачає кілька альтернативних наслідків (ч.І ст.214, ч.І ст.213 КК).

Формальні - це склади злочинів в яких законодавець в якості об'єктивної сторони називає тільки певне суспільне небезпечне діяння (дію чи бездію). Цей склад не передбачає насталки наслідків і як обов'язковий елемент об'єктивної сторони.

Злочин вважається закінченим з моменту скоєння діяння без врахування наслідків (ч.іст. 144, ч.І ст368 КК).

Усічені . ці склади злочинів "в яких момент його закінчення перенесено на початкову стадії вчинення злочину (ст.187 КК).

В злочинах з усіченими складами треба відрізняти момент закінчення складу злочину і момент закінчення злочину взагалі ,які не співпадають склад злочину може бути закінчений, а злочин може продовжуватися (ст.69 КК). Коржанський М.Й. Уголовне права України. Частина загальна. Курс лекції .К.Наукова думка та Укр. видавнича група1996..с.101

Питання про класифікацію складів "поділу їх на види відносяться до числа дискусійних. Проте виявлено можливих конструкцій складів має безперечно практичне значення , з одного боку ,даючи законодавцю певний набір моделі в для криміналізації тих чи інших суспільно небезпечних діянь, конструювання кримінальна правової заборони, а з другого допомагаючи, практиці в кваліфікації злочинів) правильним вибором кримінально-правової норми, яка містить склад злочину.

Висновки

Перед Україною, самостійною державою: стоїть завдання забезпечити суворе додержання законності, викоренити правопорушення правопорядку" припинити ріст злочинності, та усунути причини, які її породжують. Статистика свідчить проте, що злочинність в Україні неабияк зросла. Звідси випливають ще більші вимоги до кримінального права та закону. Посилити боротьбу із злочинами, зробити її ефективнішою, усунути велику кількість помилок.

Загальні засади вчення про склад злочину якраз і надають нам цю можливість. Оскільки склад злочину - це ознаки, які характерезують злочин з об’єктивної та суб’єктивної сторони, то вивчення та вдосконалення даного поняття дасть змогу краще зрозуміти причини злочинності, вивчити її і можливо керувати ростом.

Отже, поняття про склад злочину є одним із основних понять теорії кримінального права, яке потребує детального вивчення розробки проблемних інститутів даного вчення та відповідного ставлення до цього, як підставки кримінальної відповідальності.