Методика розрахунку, граничні розміри та порядок викорис-тання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів Украї-ни і Фондом державного майна України. Строки внесення оренд-ної плати визначаються в договорі. Орендна плата встановлюєть-ся, як правило, у грошовій формі. Проте залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному розмірі. Порядок зміни розмірів орендної плати може бути змінений відповідно до правил, передбачених Зако-ном про оренду.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін, тобто він може бути укладений на будь-який строк; укладення договору оренди без зазначення строку не допускається. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну до-говору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Орендар має пе-реважне право на продовження строку дії договору.

^Орендар зобов'язаний зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню, псуванню. На орендаря може бути покладений обов'язок використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, організації, майно яких передано в оренду.

Законом про оренду передача цілісних майнових комплексів у

суборенду не допускається.

Здане в оренду майно, як уже зазначалось, не стає власністю орендаря. Але продукція і доходи (прибуток), одержані оренда-рем у результаті використання орендованого майна, є його власністю. Амортизаційні відрахування залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються на відновлення орендованих основ-них фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власникові орен-дованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди. Визначення власника того чи іншого майна має принципове зна-чення, бо ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено в законі або договорі.

Відповідно до Закону про оренду орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, установленим цивільним законодавством щодо права власності. Він може вимагати повернення орендова-ного майна з будь-якого незаконного володіння, усунення пере-шкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, заподіяної май-ну всіма особами, включаючи орендодавця. Орендар може захи-стити свої права шляхом подання віндикаційного і негаторного позову, а також позову про відшкодування збитків (шкоди).

Припинення договору. Цивільним кодексом встановлено загальне правило, за яким у разі переходу права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника (ст.268). Стосовно оренди дер-жавного майна Законом України «Про оренду державного май-на» встановлено, що рішення державного органу про приватиза-цію об'єкта оренди є підставою припинення договору оренди. Доцільність такого правила не викликає сумніву, бо оренда май-на не може бути перешкодою приватизації державної власності. Проте, як здається, це правило має стосуватися лише договору оренди без права викупу орендованого майна, бо оренда майна з правом майбутнього викупу є одним із способів приватизації державного майна. Крім приватизації орендованого об'єкта, до-говір оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; викупу об'єкта оренди; загибелі об'єкта орен-ди. Договір оренди може бути розірвано достроково за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін він може бути достроково розірваний за рішенням суду, арбітражного суду у разі невико-нання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передба-чених законодавством. У разі розірвання договору оренди, закін-чення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. З припиненням договору у сторін виникають певні права і обов'язки щодо поліпшень орендованого майна. На орендодавця покладається обов'язок компенсувати затрати орендаря на відповідні поліпшення, якщо він здійснив їх за згодою орендодавця і за рахунок своїх коштів, звичайно, якщо інше не визначено у договорі оренди. Якщо орендар здійснив по-ліпшення орендованого майна без відома орендодавця, орендо-давець може, але не зобов'язаний, компенсувати проведені орен-дарем затрати. У разі відмови орендодавця від такої компенсації орендар має право привласнити ті поліпшення, які можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шко-ди. Вартість поліпшень, які зроблені орендарем без згоди орен-додавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшко-дуванню не підлягає.

Законом про оренду не визначаються конкретні розміри і форми майнової відповідальності за невиконання обов'язків за догово-ром, а лише констатується, що сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України за договором. Це дає підстави стверджувати, що відповідальність за порушення умов договору, невиконання або неналежне виконання сторо-нами обов'язків може бути не тільки у формі відшкодування за-подіяних збитків (шкоди), а й у формі оплати неустойки, перед-баченої законом і обумовленої в договорі.

Спори за договором оренди розглядаються судом, арбітраж-ним судом відповідно до їх компетенції.

Форми здійснення орендарем підприємницької діяльності. Зако-ном про оренду передбачається, що орендарі мають право на вибір організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяль-ності. Вони можуть створювати відповідні господарські товарист-ва, затвердивши їхній статут і призначивши (обравши) керівника. Статут створеного орендарем підприємства не може суперечити договору оренди. Отже, йдеться про виникнення певних юридич-них осіб, правовий статус яких визначається в основному догово-ром оренди. Порядок створення і діяльність таких юридичних осіб регулюються відповідними законодавчими актами України, наприклад: Законом України «Про підприємства в Україні», За-коном