Виникнення правосуб'єктності підприємств: деякі питання

Формування і функціонування в Укра-їні ринкової економічної системи ви-кликало появу нових суб'єктів суспільних відносин, можливість існування яких су-перечила радянській ідеологічній доктри-ні. Серед них провідне місце зайняли під-приємства різних організаційно-правових форм, засновані на власності фізичних та юридичних осіб, які суттєво відрізняють-ся один від одного процедурою створен-ня, механізмом управління, видами здійс-нюваної діяльності й за іншими ознака-ми.

У зв'язку з цим перед юридичною нау-кою постали багатоаспектні проблеми вивчення їх правового статусу, серед яких самостійне місце займає правосу-б'єктність [1], яку російські вчені С.Зінченко і В.Галов слушно назвали правовою категорією, що у сучасних умо-вах стала практично застосовуваною.

У Радянському Союзі в умовах конце-сійної системи (від лат. — concessio — уступка, дозвіл, згода)[2] державні під-приємства створювались тільки у розпо-рядчому порядку компетентними органа-ми державного управління[3]. Ці повно-важення здійснювались ними не за прин-ципами цивільного, а адміністративного права. Міністерства, відомства видавали накази про створення підприємств, за-тверджували їх статути (положення), од-ночасно з вказаним призначали керівни-ка підприємства як його органу адмініст-ративного управління тощо. Щодо під-приємств вони були як «вищестояща організація» [4] — орган державного упра-вління, правовідносини з якою традицій-но розглядались як адміністративно-пра-вові. Самі підприємства визнавались суб'єктами адміністративного права.

Вважалось, що підприємство набуває пов'язані з його виробничо-господарсь-кою діяльністю права й обов'язки і є юри-дичною особою з моменту затвердження статуту, а у випадках, коли воно діє на підставі загального положення — з дня прийняття відповідним органом рішення про його утворення (ст. 7 Положення про соціалістичне державне виробниче під-приємство)[5]. За таких умов виправда-ною була і точка зору, що цівільна право-і дієздатність (правосуб'єктність) підпри-ємства виникає з моменту його створен-ня. Аналіз останніх публікацій свід-чить, що в більшості випадків вона не за-знала змін, тільки виникнення правосу-б'єктності нині пов'язують з моментом реєстрації юридичних осіб[7], але висло-влюються й інші підходи до цього питання[8].

Відмова держави від монополії у сфері власності і господарювання зменшила обсяг її дискреційного (дискреційний — від франц. discretionnaire — залежний від власного розсуду) [9] права з питань ство-рення підприємств. Тепер, незалежно від організаційно-правових форм підпри-ємств і форм власності, на яких останні створюються, воно проводиться в норма-тивно-явочному (реєстраційному) порядку[Ю].

Умовою включення створеного заснов-никами підприємства в суспільні відно-сини є легітимація (від лат. — legitimus — законний, узаконений) — визначення або підтвердження законності якого-не-будь права чи повноваження)[11], тобто державне підтвердження входження у сферу підприємництва. Державна реєст-рація в силу прямої вказівки закону є обов'язковою юридичною дією при їх створенні (ст. 6 Закону «Про підприємст-ва в Україні» та ст. 8 Закону «Про підпри-ємництво»), її можна назвати юридич-ним фактом-умовою, фактичною обста-виною тривалої дії, яка активно формує індивідуальний правовий статус суб'єкта[12], підтверджує утворення юридичної особи.

З іншого боку, вона свідчить про виник-нення у названої особи правоздатності, яка в загальновизнаному розумінні розглядається як здатність набувати пра-ва і обов'язки у сфері праці, господарсь-кої (підприємницької) діяльності тощо. Як властивість суб'єкта з моменту реєст-рації підприємства його правоздатність існує, на мій погляд, незалежно від поча-тку здійснення ним передбаченої статут-ними цілями та завданнями діяльності.

Так, В.Щербина називає реєстрацію процесуально-правовою дією, що є засо-бом набуття підприємством «формаль-но-юридичних ознак суб'єкта права, згід-но з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обігу як за-гальновідома для третіх осіб і органів дер-жави юридична особа»[13].

Щоб стати активним учасником госпо-дарської діяльності, підприємство, на-самперед, повинно сформувати персо-нал, «людський субстрат», налагодити розгалужену систему договірних відно-син тощо. Але для укладення як трудо-вих, так й інших договорів ним мають бу-ти проведені активні дії, що в юридичному змісті розглядаються як зовній прояв внут-рішнього акту волі. Оскільки юридична особа, по суті, є «такою, що уявляється», їй не притаманна така психофізична вла-стивість як воля, що є вихідною катего-рією для права в суб'єктивному змісті, тобто джерелом вольових дій, які породжу-ють правовідносини. Тому вона не може існувати і функціонувати без органів, дії котрих в межах закону і статуту розгляда-ються як дії самої юридичної особи (ст. 29 чинного Цивільного кодексу). Орган юридичної особи — це призначена або обрана одноособова посадова особа (ди-ректор, начальник, керуючий, голова) , в службові обов'язки якої входить практи-чне здійснення наданих організаціям прав та покладених на них обов'язків [14]. Саме вона напрацьовує, виражає і здійс-нює «персоніфіковану волю» [15] юриди-чної особи як дієздатний індивід — фізи-чна особа (одноособове або колегіальне), її вираженням є підписання керівником підприємства договорів, документів, прикладання до них печатки тощо.

Таким чином, з викладеного вище ви-пливає, що без органів правоздатна юри-дична особа фактично є «паралізованим» суб'єктом права, який нездатний набува-ти не тільки цивільні права і брати на се-бе цивільні обов'язки, а й наймати працівників, бути учасником господарських та інших правовідносин.

Так як реєстраційний порядок спросту-вав існувавшу раніше можливість при-значення керівника підприємства одно-часно з прийняттям рішення про його створення, то це, з моєї точки зору, уне-можливлює в більшості випадків і одно-часне, в момент реєстрації, виникнення правоздатності та дієздатності (правосуб'єктності) підприємства.

Як елемент правосуб'єктності підприєм-ства, правоздатність є тільки передумовою для виникнення дієздатності. Момент ви-никнення останньої в одних випадках за-лежить від організаційно-правової форми підприємства, обраної засновниками, у ін-ших — від часу вступу його керівника (ви-конавчого органу) до виконання своїх функціональних обов'язків.

Так, у випадках створення командитного або повного товариства його правосуб'єктність виникає у момент реєстра-ції, оскільки воно набуває цивільні права і обов'язки безпосередньо через своїх учасників (повних учасників), які діють від імені товариства