Навпаки, у інших видах господарських товариств як обрання керівника з числа засновників (учасників), такі призначен-ня зборами учасників найманого керів-ника можливе лише після реєстрації то-вариства.

Слід звернути увагу і на поширену дум-ку, яка грунтується на ст. 14 Закону «Про підприємства в Україні», про те, що «свої права з управління підприємством влас-ник здійснює безпосередньо або через уповноважені ним органи (далі — влас-ник), хоча він може делегувати їх іншому органу, який передбачається статутом підприємства»[16]. Як вбачається, право на управління підприємством розгляда-ється не як зазначений вище виняток, а як його самостійне право, воно не ототож-нюється з правами органу юридичної особи. Таким чином, прихильниками на-веденої точки зору допускається можли-вість існування юридичної особи без ор-гану, що суперечить ст. 29 Цивільного кодексу. Без сумніву, безпосередня участь «власника» (засновника — курсив Л.С.) в управлінні підприємством може мати місце, але тільки шляхом виконан-ня функції керівника підприємства як його виконавчого органу. В таких випад-ках має місце збігання в одній особі за-сновника (учасника) і органу юридичної особи, межі прав якого визначаються в загальному порядку галузевим законо-давством і статутними документами, а не правом власності.

Отже, оскільки дієздатність юридичної особи (як здатність своїми діями набува-ти права і створювати для себе обов'язки) може здійснюватися тільки керівником (виконавчим органом), момент її виник-нення знаходиться в прямому співвідно-шенні з таким складним юридичним фак-том як призначення (обрання) керівника підприємства або вступ на посаду керів-ника самого засновника приватного під-приємства, логічним завершенням якого повинно бути оформлення належним чи-ном контракту на управління майном та персоналом підприємства, а у випадках виконання цих функцій засновником — відповідним наказом по підприємству.

Проведений автором даної публікації вибірковий аналіз практики свідчить про повсюдне нівелювання зазначеного важ-ливого питання як учасниками підпри-ємств корпоративного типу, обраними на посаду керівника, так і засновниками приватних підприємств, які прийняли рішення про взяття на себе виконання функцій керівника. Слід констатувати, що це є наслідком не тільки їх правового нігілізму, а й безпідставної не уваги до вказаного питання законодавця, яким й нині не визначені вимоги до порядку оформлення правовідносин керівника з недержавними суб'єктами підприємни-цької діяльності.

Така ситуація здатна не тільки поро-джувати конфлікти між керівником та його роботодавцем, а й ставити іноді під сумніви факт наявності правосуб'єктності підприємства з усіма правовими на-слідками, що з цього випливають.

Наведене, на мій погляд, дозволяє зро-бити наступні висновки.

Момент виникнення правоздатності підприємства поєднаний з часом його ле-гітимації так само, як можливість реа-лізації правоздатності тісно пов'язана з моментом виникнення дієздатності під-приємства.

Виникнення дієздатності підприємства визначається сукупністю таких обставин як момент створення (обрання, призначення) його виконавчого органу, належ-не правове оформлення правовідносин роботодавця з найнятим (обраним) ке-рівником та фактичний початок вико-нання ним цієї функції, тобто є похідним від них. У разі прийняття фізичною осо-бою-засновником рішення про взяття на себе виконання функцій керівника при-ватного підприємства його дієздатність виникає з моменту письмового оформ-лення такого рішення у формі наказу і фактичного початку роботи на зазначе-ній посаді.

Зміна порядку створення підприємства і призначення його керівника дає підста-ви для визнання застарілими тих точок зору, згідно з якими їх правосуб'єктність продовжує розглядатись як єдність пра-во- і дієздатності, оскільки вони виника-ють одночасно, і тих, котрі ототожнюють правосуб'єктність з правоздатністю у зв'язку з різним моментом виникнення правоздатності і дієздатності, або зовсім зводять її зміст до однієї правоздатності.

Так як правоздатність підприємства не завжди виникає одночасно з дієздатніс-тю, а виникнення останньої можливе ли-ше у легітимного суб'єкта господарюван-ня, погоджуюся з позицією тих авторів, які розглядають правосуб'єктність як єд-ність право- і дієздатності, але із застере-женням, що виникає вона одночасно з дієздатністю підприємства, тобто з мо-менту утворення (появи) його функціо-нуючого виконавчого органу (керівника), без котрого підприємство нездатне стати учасником правовідносин ні у сфері пра-ці, ні у господарюванні (підприємництві) тощо.

Правосуб'єктність підприємства має комплексний характер і включає роботодавчу (трудову), цивільну та господарську (підприємницьку) правосуб'єктність, які виникають одночасно. Кожна з них, у свою чергу, має особливості, пов'язані з розподілом на загальну і спеціальні правосуб'єктності, з приводу чого знову за-гострились дискусії.

Беручи до уваги важливість інституту правосуб'єктності у правозастосовчій практиці, пропоную у законодавчих ак-тах, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання (підприємництва), пе-редбачити норми, які визначають момент та підстави виникнення їх дієздатності (правосуб'єктності).

Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання

Cтаття 26 Цивільного кодексу України передбачає, що юридичні особи мають цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей їх діяльності. Така правоздатність увійшла в наукову юридичну лексику під назвою «спеціальної правоздатності». Сутність її полягає в тому, що названа особа має право вчиняти лише дії, спрямовані на досягнення зазначеної в установчих документах мети. Концепція спеціальної правосуб'єктності сформувалася історично і органічно пов'язана з дозвільним порядком виникнення юридичних осіб. Статути перших корпорацій затверджувалися або санкціонувалися державою, і тому вчинення дій, ними не передбачених, було правопорушенням. В країнах англо-саксонської правової системи явище спеціальної правоздатності отримало назву доктрини «Ultra vires». Так описує сутність останньої англійський юрист В.Ансон: здатність корпорації укладати договори обмежена тим фактом, що будь-яка дія, вчинена нею з перевищенням прав, наданих корпорації за законом, за загальним правилом є Ultra vires та недійсна. Вона не існує окремо від акта парламента, яким створена або дозволено її створення, а тому правоздатність корпорації обмежена виконанням повноважень, наданих законом, або які можуть розумно випливати з його тексту. Навіть, якщо акціонери згодом схвалять договір, який суперечить цілям статуту,