Основний зміст судового контролю як способу забезпе-чення законності полягає у правовій оцінці, яку дав суд, дій і рішень органів державного управління та їх посадових осіб. Якщо при цьому встановлюються порушення закон-ності, то судовий орган вживає відповідні заходи і притя-гує винних до відповідальності.

Систему судових органів, які мають контрольні пов-новаження у сфері державного управління, становлять:

а) Конституційний Суд України; б) суди загальної юрис-дикції; в) арбітражні суди.

Конституційний Суд України створюється відповідно до Конституції України і здійснює свою діяльність на підставі Закону "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 p.

Контрольні функції у сфері державного управління реа-лізуються ним при розгляді справ про конституційність актів вищого органу виконавчої влади — Кабінету Мініст-рів (п. 1 ст. 13); розгляді конституційних подань (статті 40—41); розгляді конституційних звернень (статті 42—43).

Конституційний Суд України може покласти на відпо-відні державні органи обов'язки щодо забезпечення вико-нання рішення або дотримання висновку, а також вимага-ти від них письмового підтвердження виконання рішення, дотримання висновку.

Суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство з цивільних справ, кримінальних справ, адміністративних справ. Розглядаючи конкретні справи, суди дають оцінку діям органів управління та їх посадових осіб з точки зору дотримання законності.

Результати контрольної діяльності, що виносяться су-дами, відбиваються в: 1) окремих ухвалах, які виносяться щодо конкретних справ; 2) поданнях, у яких, на відміну від окремих ухвал, узагальнюються типові порушення за-конності, умови і причини, які сприяють їх проявам.

Арбітражні суди функціонують на підставі Закону Ук-раїни "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 p. Відпо-відно до ст. З цього Закону, важливим завданням цих судів є сприяння здійсненню законності у сфері господарських відносин. Систему арбітражних судів складають: Вищий арбітражний суд, арбітражний суд Автономної республі-ки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва та Се-вастополя.

Свої контрольні повноваження ці суди здійснюють у процесі вирішення господарських спорів між підприєм-ствами, установами, організаціями.

Арбітражні суди контролюють дотримання планової та договірної дисципліни всіма органами управління, підпри-ємствами, установами і організаціями, які діють у госпо-дарській сфері.

Арбітражний суд має право визнати недійсним (повніс-тю або в певній частині) договір, відмовляти у задоволенні вимог сторін. У разі виявлення порушень арбітражний суд може вживати заходи впливу, зокрема стягувати з поруш-ників штраф, пеню. Йому також надане право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту інте-ресів держави.

Якщо арбітражний суд має відомості про порушен-ня законності, він може порушити справу з власної іні-ціативи.

Отже, зміст судового контролю як способу забезпечен-ня законності полягає: 1) в оцінці судом правомірності дій органів управління; правомірності дій їх посадових осіб, правомірності прийнятих нормативних актів і рішень; 2) у викритті порушень законності, обмеження прав громадян і організацій, підприємств, установ; установленні причин порушень; 3) вжитті заходів відносно порушених прав і за-ходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які при-пустилися порушення законності.

7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі апа-рати утворюються згідно з Конституцією України (ст. 140) і функціонують на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 p.

Контрольними повноваженнями у сфері державного управління наділені ради всіх рівнів і виконавчі органи (виконавчі комітети) сільських, селищних, міських, ра-йонних у містах рад. Виконавчі апарати обласних і район-них рад таких повноважень не мають (ст. 58 Закону).

Обласні та районні ради здійснюють контроль у сфері державного управління шляхом розгляду запитів депутатів і прийняття рішень по них; затвердження програм соціаль-но-економічного та культурного розвитку відповідних об-ластей і районів, а також цільових програм з інших питань і заслуховування звітів про їх виконання; встановлення правил користування водозабірними спорудами і обме-жень (заборон) використання питної води у промислових цілях; заслуховування звітів голів місцевих державних ад-міністрацій (керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій) про виконання програм соціаль-но-економічного розвитку, а також про виконання місце-вими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень тощо.

Для здійснення контролю з конкретних питань обласні та районні ради згідно зі ст. 48 Закону утворюють тимча-сові контрольні комісії.

Сільські, селищні, міські, районні в містах ради здійс-нюють контроль при реалізації таких повноважень, як розгляд запитів документів, прийнятих рішень по запитах;

встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ста-вок у межах, визначених законом; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах; вирішення відповідно до зако-ну питань про надання дозволу на спеціальне використан-ня природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу; надання відповідно до законо-давства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громад-ського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звіль-нення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною; встановлення відповідно до за-конодавства правил з питань благоустрою території насе-леного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну від-повідальність та інших.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських, ра-йонних у містах рад наділені двома видами контрольних повноважень, які мають різну правову природу. По-перше, це повноваження власні (самоврядні); по-друге, повнова-ження, делеговані виконавчою владою.

До перших належать ті, що випливають з таких повно-важень, як встановлення на відповідній території режиму використання