ведення селянського (фермерського) господар-ства;*

ведення особистого підсобного господарства;*

будівництва та обслуговування житлового бу-динку і господарських споруд (присадибна ділянка);*

садівництва;*

дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки в разі: одержання їх у спадщину; одержан-ня частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів за плату чи безкоштовно.

Безкоштовно земельні ділянки передаються у власність громадян для:*

ведення селянського (фермерського) господар-ства у межах середньої земельної частки;*

ведення особистого підсобного господарства;*

будівництва та обслуговування будинку і госпо-дарських споруд;*

садівництва;*

дачного і гаражного будівництва.

За плату передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства зе-мельні ділянки, розмір яких перевищує середню зе-мельну частку.

Іноземним громадянам та особам без громадян-ства земельні ділянки у власність не передаються.

7. Користування землею

Користування землею може бути постій-ним або тимчасовим. Постійним визнається земле-користування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування може бути короткостроко-вим — до 3 років і довгостроковим — від 3 до 25 ро-ків. У разі необхідності ці строки може бути продов-жено на період, що не перевищує одного терміну від-повідно коротко- чи довгострокового тимчасового користування.

Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей має бути довгостроко-вим. У постійне користування земля може надавати-ся радами народних депутатів із земель, що знахо-дяться в державній власності, а в тимчасове корис-тування — із земель, що знаходяться в колективній і приватній власності, відповідним власником.

8. Оренда землі

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається: громадянам України; підприєм-ствам, установам та організаціям; громадським об'єд-нанням і релігійним організаціям; спільним підпри-ємствам; міжнародним об'єднанням та організаціям за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян; підприємствам, що повністю належать іно-земним інвесторам; іноземним державам; міжнарод-ним організаціям; іноземним юридичним особам та особам безч громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних де-путатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування до 3 років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних і громадських потреб) та довгострокове — до 50 років. Умови використання землі, строки її ви-користання, плата за оренду землі визначаються за угодою сторін та обумовлюються в договорі. Після за-кінчення строку оренди землі орендатор має пере-важне право на відновлення договору. А ще орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призна-чення мають переважне право на одержання орендо-ваних земельних ділянок у приватну власність.

Громадяни, які мають земельні ділянки у влас-ності, мають право надавати їх в оренду без зміни цільового призначення на строк до трьох років, а в разі тимчасової непрацездатності, призову на дійсну військову службу до Збройних Сил України, вступу до навчального закладу — до п'яти років. У разі успадкування земельної ділянки неповнолітніми допускається надання цих ділянок в оренду під контролем місцевих рад народних депутатів на строк до досягнення неповнолітнім спадкоємцем /

9. Плата за землю

Закон України "Про плату за землю" від З липня 1992 р. встановлює, що використання землі є платним. Плата за землю існує у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки. При цьому власники землі та землекористувачі спла-чують земельний податок, а орендарі — орендну пла-ту. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що знаходиться у власності, користуванні, в тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платни-ком) є власник землі та землекористувач, у тому чис-лі орендатор. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і встановлюється у вигля-ді плати за одиницю земельної площі з розрахунку за рік.

10. Вирішення земельних спорів

Земельні спори розглядаються місцевими ра-дами депутатів, судом, арбітражним судом або тре-тейським судом у порядку, встановленому Земель-ним кодексом та іншими актами законодавства України.

Майнові спори, пов'язані з земельними відноси-нами (в тому числі спори про відшкодування збитків і визначення їх розмірів), вирішуються судом, арбіт-ражним судом або третейським судом.

Спори між громадянами, яким належить житло-вий будинок, господарські будівлі та споруди і зе-мельна ділянка за правом спільної власності, щодо порядку використання й розпорядження земельною ділянкою вирішуються судом.

Спори з приводу розмежування території сіл, се-лищ, міст, районів, областей вирішуються вищою за Ієрархією радою, а спори з приводу суміжного зем-лекористування громадян розглядаються узгоджувальною комісією, склад якої обирається відповід-ною радою. У разі недосягнення згоди в узгоджувальній комісії спір за заявою однієї зі сторін розглядається в судовому порядку. Земельні спори розглядаються радами депутатів у 10-денний строк. У разі розгляду складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори роз-глядаються у 20-денний строк.

Земельні спори розглядаються радами депутатів за заявою однієї зі сторін. Вони розглядаються за участю сторін, що їх слід завчасно повідомляти про час і місце розгляду спору.

Рішення рад може бути оскаржено в суд, арбіт-ражний суд у місячний строк.

Використана література:

Земельний кодекс України.

Основи земельного права. Підручник. – К., 2000.

Словник-довідник юриста. – Харків, 2001.