(правова інформація) | (правомірна поведінка) | (правове навчання)

Спеціально-соціальні (юридичні)

Регулятивна | Охоронна—

функція упоряд-кування суспільних відносин, визначен-ня лінії поведінки людей, наділення їх певними правами та обов'язками— | функція встановлення та гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, яка має на меті витиснення шкідливих для суспільства від-носин та охорону позитивних

Регулятивна функція права може бути поділена на статичну та динамічну:

Регулятивна статична | Регулятивна динамічна—

функція упорядкування сус-пільних відносин шляхом закрі-плення основних прав і свобод особи, компетенції державних органів і посадових осіб (наприк-лад, фіксування правомочностей власника щодо володіння, кори-стування та розпорядження)— | функція забезпечення актив-ної поведінки суб'єктів права (наприклад, покладання обов'яз-ку сплачувати податки, відбу-вати військову повинність)

Здійснюється за допомогою до-звільних (таких, що надають правомочності) та заборонних норм, які спричиняють правовід-носини пасивного типу | Здійснюється за допомогою зобов'язуючих норм, які спричиняють правовідносини активного типу

Охоронна функція виражається у такому:

1) | визначення заборон на вчинення протиправних діянь;

2) | встановлення юридичних санкцій за вчинення таких ді-янь;

3) | безпосереднє застосування юридичних санкцій до особи, яка вчинила правопорушення.

Охоронний вплив права здійснюється за допомогою спеціальних охоронних норм, а також регулятивних норм, спрямованих на охо-рону суб'єктивних прав

3. Цінність права

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обгрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві — це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Визначення юридичних цінностей — предмет юридичної ак-сіології Юридична аксіологія спрямована на відрізнення цінності та оцінюваного факту (явища, об'єкта, відносин і т. ін.) і визначення (з позицій і в контексті відповідної ієрархії і системи цінностей) його ціннісного значення і сенсу. Цінність при цьому належить до сфери цілей, значень повинності, норма-тивності, формальності в її відрізненій від сфери емпіричного, сущого, фак-тичного. До предмета юридичної аксіології входить вивчення цінності пра-ва, цінносно-правового значення закону і держави.

Можна виділити основні прояви цінності права.

1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюю-чи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких заці-кавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вно-сить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умо-вах цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, дер-жавно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забепечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо зро-стає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.

2. Інструментальна цінність права — один із проявів його загаль-носоціальної цінності — полягає у тому, що право є регулято-ром суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право викорис-товується різними суб'єктами соціального життя — державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організа-ціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організова-ність і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.

3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право може надавати людині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гаран-том вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов'язана правом, поза права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набу-ває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої лю-дини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності. Як писав український мислитель Б. Кістяківський, «право лише там, де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний характер права. Саме через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробляються по-коліннями людей протягом історії.

Використана література:

Теорія держави і права. Підручник. – К., 2001.

Підручник з основ правознавства. – Харків, 1999.