договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Так, для договору купівлі-продажу істотними умовами виступають предмет і ціна. Для договору майнового найму окрім предмета і ціни істотною умовою є ще й строк договору. "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення" серед істотних умов договору називає якість, асортимент тощо.
Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором. Так, відсутність в договорі купівлі-продажу ціни позбавляє його сенсу. В той же час в договорі дарування відсутність ціни не лише не впливає на його зміст, а й взагалі не створює перешкод (звичайно, поки мова не йде про необхідність сплатити державне мито).
Таким чином, істотні умови договору це:
а) умови, які безпосередньо зазначені в законі;
б) умови, які необхідно погодити саме для даного виду договору;
в) умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін. Звичайні умови - це умови, які традиційно, за звичаєм, включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але розуміється, що вони підлягають виконанню. Наприклад, уклавши, договір майнового найму, сторони обійшли мовчанкою питання щодо розподілу обов'язків по проведенню капітального і поточного ремонту. Але у відповідності з чинним законодавством, за загальним правилом, капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний - наймач, якщо інше не передбачене договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі переговорів, які передують укладанню договору.
Загальний порядок укладання договорів регулюється відповідними статтями ЦК України. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження у запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з нею звертається - оферентом. Ініціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, поставщик, підрядчик). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:
а) в ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;
б) оферта повинна бути адресована конкретній особі. Тому різного роду об'яви, реклами, прайслисти не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.
Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом.
Акцепт повинен бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується в цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи, скажімо зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати не залізницею, а автомобільним транспортом, не поквартально, а помісячне, то така відповідь не є акцептом, а новою офертою.
Якщо пропозиція укласти договір була направлена із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо позитивна відповідь була надана протягом зазначеного строку. В тому випадку, коли строк на відповідь не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода його укласти дана негайно або протягом звичайного нормального часу для відповіді.
Свої особливості має порядок укладання господарчих договорів на підставі обов'язкового для сторін державного замовлення, який регламентований ст. 10 АПК України. Сторона, яка бажає укласти договір, направляє проект договору в двох примірниках своєму майбутньому контрагенту. Якщо останній погоджується на пропозицію укласти договір, він підписує примірники і один з них повертає партнеру. В цьому випадку договір вважається укладеним. Якщо ж проект договору викликає заперечення, то організація чи підприємство, які його отримали, протягом 20 денного строку повинні скласти протокол розбіжностей, зробити про це застереження в договорі й повернути його іншій стороні. Отримавши протокол розбіжностей, інша сторона зобов'язана протягом 20 денного строку розглянути його і вжити заходів до врегулювання розбіжностей. Погоджені умови включаються в договір, а неврегульовані передаються в цей же строк на розгляд арбітражного суду.
Якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей по договору, що ґрунтується на обов'язковому для сторін державному замовленні, протягом названого вище строку не передасть на розв'язання арбітражного суду неурегульовані розбіжності, пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими.
Якщо договір укладається не на підставі обов'язкового для сторін державного замовлення, розбіжності можуть розв'язуватися арбітражним судом за умови, що на це є згода сторін.
Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо визначаються відповідними законами або нормативними актами. Так, Кабінет Міністрів України 22 грудня 1997 p. затвердив “Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна", яке визначає специфіку укладання договорів на таких аукціонах. На аукціоні договір укладає той, хто дав більшу ціну. Якщо ж торги проводяться шляхом конкурсу, то договір укладає особа, яка запропонувала найбільш привабливі умови.
3. Спадкування за заповітом
Спадкове право — сукупність цивільно-пра-вових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом