Реферат на тему:
“Право власності на природні ресурси”
Визнаними різновидами права природоко-ристування є: право землекористування, право водо-користування, право лісокористування, право корис-туватися надрами, право користуватися тваринним світом, право користування природно-заповідним фондом і т. ін„
Право природокористування — процес раціо-нального використання людиною природних ресур-сів для задоволення різних потреб та інтересів.
Найважливішими принципами природокористу-вання є його цільовий характер, плановість і трива-лість, ліцензування, врахування надзвичайного зна-чення в житті суспільства і т. д. При цьому виріз-няються такі групи природокористування, як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу та інших природних ре-сурсів. Суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно з Зако-ном України "Про охорону навколишнього природ-ного середовища", всі громадяни для задоволення найрізноманітніших потреб та інтересів. Воно здій-снюється громадянами безкоштовно та безліцензій-но, тобто для цього не треба відповідного дозволу уповноважених органів та осіб. Загальним є, на-приклад, право використання парків, скверів, водо-ймищ, лісів, збирання дикорослих ягід, грибів, горі-хів тощо. До речі, якраз право загального природо-користування закріплене в Конституції України: "Кожний громадянин має право користуватися при-родними об'єктами права власності народу відповід-но до закону" (ст. 13).
Похідним від загального природокористування є спеціальне використання природних ресурсів. На відміну від першого, це використання конкретних природних ресурсів здійснюється громадянами, під-приємствами, установами та організаціями у випад-ках, коли відповідна, визначена в законодавстві, частина природних ресурсів передається їм для ви-користання. Зазвичай така передача є коштовною і такою, що визначена у часі. Надання природних ре-сурсів відбувається на основі спеціальних дозво-лів — державних актів на право постійного користу-вання, наприклад, землею, договорів оренди землі, лісорубських білетів та ордерів, ліцензій, мислив: ських карток і под. Цілі спеціального використання можуть бути різними, але вони завжди обумовлю-ються. Так, землі використовуються для потреб сіль-ськогосподарського виробництва, розвитку рослинництва і тваринництва та їхньої інфраструктури; надра — для видобутку корисних копалин; вода — для пиття води і побутових потреб населення та для виробництва.
Окрім того, Закон України "Про охорону навко-лишнього природного середовища" покладає на гро-мадян і підприємства, установи та організації, як на суб'єктів спеціального використання природних ре-сурсів, спеціальні обов'язки. Так, плата за спеціаль-не природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Вказані нормативи визначаються з ураху-ванням кількості та якості природних ресурсів, можливості використання, місцезнаходження, мож-ливості переробки і зберігання відходів. До того ж суб'єкти спеціального природокористування зобов'я-зані вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища, яка встановлюється за викиди в атмосферу забруднювальних речовин, скидання забруднювальних речовин на поверхню води, в територіальні та морські води, а також під землю і т. д.
Контроль у сфері природовикористання та охоро-ни навколишнього природного середовища здій-снюється через перевірку, нагляд, обстеження, інвентаризацію та експертизи. Він може здійснюва-тись як уповноваженими державними органами, так і громадськими формуваннями. Державний конт-роль покладається на ради народних депутатів, дер-жавні адміністрації, Міністерство охорони навко-лишнього природного середовища та його органи на місцях.
Громадський контроль здійснюється громадськи-ми інспекторами охорони навколишнього природно-го середовища, порядок діяльності яких визначений Положенням, що затверджене Міністерством охоро-ни навколишнього природного середовища.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" складається з преамбули і
16 розділів (72 статті). Він регулює відносини охоро-ни навколишнього середовища, раціонального вико-ристання природних ресурсів, забезпечення еколо-гічної безпеки життєдіяльності людини та спрямова-ний на утворення сприятливих умов економічного і соціального розвитку України у сфері здійснення екологічної політики, мета якої:*
збереження безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища;*
захист життя і здоров'я людей від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколиш-нього середовища;*
досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи в процесі охорони, раціонального вико-ристання й поновлення природних ресурсів;*
створення постійних правових, економічних і соціальних основ організації навколишнього природного середовища в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь.
Право власності на нафту і газ
Виключне право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться на території України, в тому числі в акваторіях у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, належить народові України.
Право власності на вилучені з надр нафту і газ переходить до надрокористувача з моменту їх надходження у стовбур свердловини.
Нафта і газ, видобуті надрокористувачем і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать надрокористувачу.
Користувачами нафтогазоносних надр можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи України, у тому числі спільні підприємства, а також іноземні юридичні та фізичні особи, які мають спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.
Користування нафтогазоносними надрами здійснюється на основі спеціальних дозволів, які надаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на умовах, визначених цим Законом та Кодексом України про надра.
На користування нафтогазоносними надрами надаються такі види спеціальних дозволів:
на пошуки і розвідку родовищ (геологічне вивчення надр);
на видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ);
на пошуки і розвідку з подальшою промисловою розробкою виявлених родовищ нафти і газу (єдиний спеціальний дозвіл);
на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі підземних сховищ нафти чи газу та споруд для захоронення відходів виробництва нафтогазової галузі і супутніх вод.
Надрокористувач, який має спеціальний дозвіл на видобування нафти і газу, має право проводити в межах наданої йому ділянки надр пошуки і розвідку нових покладів нафти і газу.
Надрокористувач, який має спеціальний дозвіл на створення і використання підземних сховищ газу, нафти та продуктів їх переробки, може здійснювати додаткове геологічне вивчення