4. Виступають як загальне мі-рило поведінки, не вказуючи права та обов'язки | 4. Виступають як загальне мі-рило поведінки, вказуючи пра-ва та обов'язки

5. Є позитивним зобов'язанням і як таке набувають якостей особливого рівня права, що постає над рівнем норм, визна-чають їх ціннісну орієнтацію (спрямованість) | 5. Перебувають під принципа-ми, під їх ціннісною орієнтаці-єю при володінні конкретною функціональною спрямованіс-тю (регулятивною та охорон-ною)

6. Не мають способів регулю-вання, їх провідним елементом є повинність (те, що повинно бути), яка безпосередньо відо-бражає існуючу в конкретному суспільстві систему цінностей та обґрунтовується нею | 6. Притаманна їм повинність відображує існуючу в суспільст-ві систему цінностей не безпо-середньо, а опосередковано че-рез способи регулювання: до-зволяння, обов 'язки та заборони

7. Виступають відправним нача-лом при вирішенні конкретних юридичних справ, особливо при застосуванні аналогії зако-ну у разі наявності прогалин у законодавстві. | 7. Виступають юридичною осно-вою при вирішенні конкретних справ разом із принципами, у разі їх (норм) відсутності чи не-повноти можуть бути заповне-ні лише принципами права.

3. Види принципів права

Усі принципи права можна поділити на:

загально-соціальні | спеціально-соціальні (юридичні)

Загально-соціальні принципи права: економічні; соціальні; полі-тичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.

Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права:*

Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно век-тор, що визначає напрямок розвитку цієї правової сис-теми. Належать до всіх галузей права.

Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівнос-ті сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві).*

Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночас-но вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, прин-ципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економіч-ної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конку-ренції та заборони монополізації — у підприємницькому та банківському праві).

Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення зако-номірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демо-кратичної та гуманістичної традицій.

Призначення принципів права:—

здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;—

забезпечувати однотипне формулювання норм права;—

забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Незважаючи на багатоманітність типів (сімей) правових сис-тем світу (романс-германська, англо-американська, змішана, релігійно-традиційна) та різний їх підхід до проблеми принци-пів права (в одних склалося поняття «загальних принципів пра-ва», у інших — ні), усі вони в демократичних суспільствах спи-раються на загальну основу принципів права. Принципи права згодом набули універсального значення, оформилися в галузі основних прав людини, одержали закріплення на міжнародно-му рівні. Так, у Договорі про створення Європейського Еконо-мічного Співтовариства (ЄЕС) загальні принципи, характерні для права держав — членів Співтовариства, розглядаються як складова частина права ЄЕС, а їх порушення — як підстава для скасування в судовому порядку актів Співтовариства. Сьогодні принципи права є актуальними насамперед у зв'язку із завдан-ням забезпечення прав людини.

Дати вичерпний перелік загальних принципів права важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільності зміс-ту. Одне є безсумнівним — в них втілюються загальнолюдські цінності.

4. Загальні принципи права:

1. Принцип свободи означає, що право виступає як міра сво-боди — політичної, економічної, ідеологічної. Принцип свобо-ди реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задо-волення основних потреб її життя, формування органів держав-ної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користу-вання різними соціальними послугами держави та приватних осіб та ін.

2. Принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних фуп) у житті суспільства та їхнім соціальним стано-вищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і пока-ранням, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Прин-цип справедливості є важливим при вирішенні конкретних юри-дичних справ (приміром, при визначенні міри кримінального покарання). Він конкретизується у принципі рівності.

3. Принцип рівності означає рівність усіх перед законом, рів-ність прав та обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового та іншого становища, рівну від-повідальність перед законом, рівний захист у суді.

Важливими складовими елементами принципу рівності є:—

єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків, тому що говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності від-повідного йому юридичного обов'язку (приміром, право грома-дянина на судовий захист реалізується через обов'язок судів здій-снювати такий захист);—

взаємна відповідальність держави та особи, тому що вони пов'язані взаємними правами та обов'язками.

4. Принцип гуманізму, тобто людинолюбства, розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, домінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних невідчужуваних прав людини. Це — право на життя, здоров'я, осо-бисту свободу та безпеку, право на охорону своєї честі та репу-тації, недоторканність особи та ін.; створення всіх умов, необ-хідних для нормального існування та розвитку особи.

5. Принцип демократизму знаходить свій прояв у тому, що право та законодавство виражають волю народу, волю всіх і кож-ного, формуються через форми народовладдя: безпосередню та представницьку демократію.

6. Принцип законності виражається у вимогах:

а) якості