Реферат

на тему:

Цивільно-правові угоди

План

1. Загальне поняття про цивільно-правові угоди

2. Основні види цивільно-правових угод (договорів)

1. Загальне поняття про цивільно-правові угоди

Цивільно-правові угоди є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань); він установлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Договір можна визначити як угоду двох або де-кількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визнається недійсним.

Договір вважається дійсним за дотримання таких умов: законності дії; волевиявлення сторін; дотри-мання встановленої законом форми договору; право-та дієздатності сторін.

Головним елементом кожного договору є воля сто-рін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові.

Змістом будь-якого договору є права та обов'язки сторін, установлені ним. Зміст будь-якого договору характеризується його умовами. Прийнято розрізня-ти істотні, звичайні та випадкові умови договору.

Згідно зі ст. 153 ЦК України договір уважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у на-лежних випадках формі досягнено згоди з усіх істот-них умов. Істотними є ті умови договору, що ви-знані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за зая-вою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (на-приклад, у договорі купівлі-продажу істотними є предмет, ціна, строк).

Окрім істотних умов, у договорі можуть бути умо-ви звичайні й випадкові.

До звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо, місце виконання догово-ру. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до договору. Якщо їх не включено до договору, то діє загальна норма Цивільного кодексу. Якщо ж сторо-ни забажають установити інше місце виконання до-говору, то це має бути обумовлено в договорі.

Випадковими визначаються такі умови договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаю-ться, але можуть бути встановлені угодою сторін.

Наприклад, винагорода повіреному в договорі дору-чення за виконання доручених йому дій не передба-чається, але якщо сторони передбачать умову про винагороду, то повірений має право вимагати її ви-плати. Отже, і випадкова умова, якщо вона включе-на до договору, має бути виконана.

У договорі може бути зафіксовано волю однієї, двох чи кількох осіб.

Договори, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються односторонніми (приміром, за-повіт, відмова від прийняття спадщини, видача реності на вчинення певних дій тощо).

Договори, в яких виявлено волю двох осіб, ваються двосторонніми (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки, підряду, оренди і т. ін.).

Договори, в яких беруть участь більш як дві осо-би, називаються багатосторонніми (наприклад, до-говір про сумісну діяльність із спорудження житла,; будівництва шляхів, шкіл і под.).

Розрізняють договори реальні й консенсуальні.

Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним не з моменту угоди між сторонами про позику, а з моменту, коли по-зикодавець передав позичальникові певну суму грошей).

Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досяг-нення угоди з основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо).

За формою угоди можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені.

За загальним правилом вибір форми договору за-лежить від бажання осіб, що її укладають. Однак, у ряді випадків закон вимагає, щоб договори було ук-ладено в певній формі. Якщо для договору не вста-новлено певної форми, він уважається укладеним, доки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі уклас-ти договір лише у випадках, передбачених законом.

Усна форма допускається в договорах, що вико-нуються під час їх укладання, якщо іншого не вста-новлено законом (приміром, договір купівлі-прода-жу за готівку).

Проста письмова форма застосовується в разі укладення між собою договорів державними, коопе-ративними і громадськими організаціями, а також договорів цих організацій з громадянами, крім дого-ворів, що виконуються під час їх укладання. У про-стій письмовій формі укладаються й інші договори громадян між собою, якщо дотримання цієї форми вимагає закон (скажімо, договір майнового найму (оренди) між громадянами на строк більш як один рік).

Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов'язкове у випадках, передбачених законом. Так укладається договір купівлі-продажу жилого будин-ку та деякі інші.

Недодержання форми договору, якої вимагає за-кон, тягне за собою нечинність договору лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Договір уважається укладеним, коли сторони до-сягли згоди за всіма істотними умовами, а угоду на-лежним чином оформили.

У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозицію укласти договір (оферту) і прий-няття пропозиції (акцепт). Цивільний кодекс Украї-ни визначає, з якого моменту договір уважається ук-ладеним. Коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку для відповіді, договір уважає-ться укладеним, якщо особа, яка зробила пропози-цію, одержала від іншої сторони відповідь про прий-няття пропозиції протягом цього строку. Коли про-позицію укласти договір зроблено усно без зазначення строку для відповіді, договір уважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила осо-бі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї про-позиції. Якщо таку пропозицію зроблено в письмо-вій формі, договір уважається укладеним, коли від-повідь про прийняття пропозиції одержано протягом нормально необхідного для цього часу.

Слід мати на увазі: якщо з одержаної з запізнен-ням відповіді про згоду укласти договір випливає, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визна-ється такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли особа, яка зробила пропозицію, негайно повідомить другій стороні про одержання відповіді з запізнен-ням. Тоді відповідь уважається новою пропозицією.

Відповідь