Реферат

на тему:

Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення

Цивільно-правові відносини — врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті не-майнові відносини, учасники яких виступають юри-дична рівними носіями прав та обов'язків.

Відповідно до статей 1, 2 Цивільного кодексу Ук-раїни зазначені відносини виникають у:*

державних,  кооперативних та інших  громад-ських організацій між собою;*

громадян із державними, кооперативними та ін-шими громадськими організаціями;*

громадян між собою.

Для цивільно-правових відносин є характерними специфічні ознаки, які вирізняють їх з-поміж інших " видів правових відносин, що виникають у суспіль-стві. Зокрема, слід відзначити такі особливості:*

цивільно-правові відносини — це майнові та осо- " бисті немайнові відносини; *

учасники цих відносин характеризуються май- Л новою відокремленістю та юридичною рівністю;*

юридичні права та обов'язки суб'єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.

Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні та юридичні особи.

Правові відносини між фізичними особами вини-» кають здебільшого з приводу матеріальних, духов-них та інших потреб. З урахуванням зазначеного об'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті не-майнові блага.

Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов'язки суб'єктів таких відносин.

У цьому випадку суб'єктивне право — заснована на законі можливість конкретної особи здійснювати певні дії та вимагати задоволення її інтересу від зо-бов'язаної особи.

Зміст суб'єктивного права знаходить свій вияв у відповідних можливостях учасника зазначених від-носин:*

чинити певні дії (наприклад, купувати, продава- т ти, дарувати речі, використовувати твори тощо);*

вимагати належної поведінки від зобов'язаних осіб (скажімо, виконати роботу, передати речі і т. ін.);*

можливість звернутися до застосування приму-сової сили державного апарату для реалізації права вимоги.

Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра не-обхідної поведінки зобов'язаної особи, яку вимагає від неї уповноважена особа з метою задоволення сво-їх інтересів.

Цивільно-правові відносини поділяються на такі види:*

за змістом: майнові цивільно-правові відноси-ни, спрямовані на задоволення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб (приміром, правовідно-сини власності, передача майна однією особою іншій у порядку спадкування); немайнові цивільно-право-ві відносини щодо задоволення особистих немайно-вих інтересів учасників цих відносин (наприклад, авторські правовідносини);*

за зв'язком учасників відносин', абсолютні, тоб-то цивільно-правові відносини, за яких уповноваже-ному суб'єктові протистоїть як зобов'язаний суб'єкт невизначене коло осіб (скажімо, правовідносини власності, авторства); відносні цивільно-правові від-носини, за яких уповноваженому суб'єктові протис-тоїть конкретно визначена особа, яка повинна виконати для уповноваженого суб'єкта певні дії (приміром, у разі купівлі-продажу, зберігання, по-ставки);*

залежно від об'єкта правових відносин: речові цивільно-правові відносини, об'єктом яких є речі (наприклад, відносини володіння та користування майном); зобов'язальні, тобто правовідносини, об'єк-том яких є виконання відповідних зобов'язань (на-приклад, відносини, які виникають із договору, спричинення шкоди);*

залежно від структури: прості цивільно-право-ві відносини, за яких одній стороні належить тільки право, а іншій — тільки обов'язок (скажімо, пра-вовідносини, що виникають із договору позики); складні цивільно-правові відносини, за яких дві сторони мають як права, так і обов'язки (наприклад, відносини, що виникають із договору купівлі-про-дажу); *

за характером нормативного спрямування: ре-гулятивні цивільно-правові відносини, в основу яких покладено дію цивільно-правових норм, спря-мованих на регулювання майнових та особистих немайнових відносин між їх учасниками; охоронні ци-вільно-правові відносини, що виникають унаслідок порушення цивільних прав одного з суб'єктів цих відносин і спрямовані на їх відновлення.

Цивільно-правові відносини виникають, змінюю-ться або припиняються на підставі юридичних фак-тів, тобто обставин, які мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки.

Цивільний кодекс України (ст. 4) передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають унаслідок: угод; адміністративних актів; відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; заподіяння шкоди ін-шій особі; придбання або збереження майна коштом іншої особи без достатніх підстав; інших дій грома-дян та організацій; подій, з якими закон пов'язує наступ цивільно-правових наслідків.

Юридичні факти в цивільному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії — це такі юридичні факти, спричи-нення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки (наприклад, укладання учас-никами цивільних правовідносин певного договору).

Дії, що вчиняються відповідно до закону, визнаю-ться правомірними (скажімо, угоди, адміністративні акти і под.), а ті дії, що вчиняються всупереч зако-нові, — неправомірними (укладання фіктивних угод і т. ін.).

Юридичні події — це юридичні факти, що наста-ють незалежно від волі людини (наприклад, природ-ні явища стихійного характеру).

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фі-зичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та осо-бистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єк-том зазначених відносин може бути держава.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Цивільною правоздатністю називається здат-ність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим).

Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належнос-ті, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж його життя не може бути по-збавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній,

Цивільна дієздатність — це здатність громадя-нина своїми діями набувати цивільних прав і ство-рювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здат-ність розпоряджатися власними правами і нести від-повідальність за свої