Правова культура — глибокі знання й розумін-ня права, ретельне виконання його вимог як усві-домленої необхідності та внутрішньої переконаності. Основними показниками рівня правової культури вважають: право, що відповідає вимогам справедли-вості та свободи; рівень правосвідомості громадян і посадових осіб, їхню переконаність діяти відповідно до вимог правових приписів; рівень культури тво-рення та реалізації права; рівень якості роботи пра-воохоронних і правозастосовних органів та посадових осіб; якість системи законодавства, певний рі-вень законності й правопорядку.

В основі права лежить принцип справедливості, що характеризує моральний зміст нормативного ха-рактеру правил поведінки людей у суспільстві, вста-новлених і забезпечених державою. Законодавство являє собою зовнішній вираз права, визначає рівень свободи людини, яка постійно вступає у правовідно-сини з іншими людьми, колективами людей, держа-вою та суспільством у цілому. Кожна приватна чи посадова особа, громадянин, особа без громадянства чи іноземний громадянин мають бути переконані в тому, що їхня діяльність відповідає вимогам право-вих приписів, Названі правові приписи характеризу-ють рівень культури творення та реалізації права кожної посадової особи. Якісна праця посадових осіб цих органів є критерієм якості законодавства та йо-го здійснення. Система чинного законодавства в Ук-раїні визначає також режим додержання законів усіма суб'єктами права і рівень правового порядку на певній території України чи в межах її кордонів. Правова культура має певну структуру, що охоп-лює правову психологію (правові почуття, емоції; оцінні поняття відносно права чинного та права ба-жаного; елементи настрою стосовно конкретних пра-вових явищ і правових ситуацій), правову ідеологію (правові ідеї, правові теорії; правові поняття й кате-горії; правові принципи) та елементи поведінки (вміння і навички ефективної реалізації норм права в повсякденному практичному житті; правову ак-тивність громадян). До правової культури належать: правові знання, в тому числі знання конкретних норм права; дані про державний устрій, призначен-ня держави, політичну систему суспільства; прес-тиж юридичної професії, авторитет і ступінь розвит-ку юридичної науки; участь громадян в управлінні державою, стан законності й правопорядку; форми й методи правового регулювання, якість роботи право-охоронних органів.

Отже, правова свідомість і правова культура — це не тільки знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в межах чинної правової моделі.

Поняття політичної та правової культури

Право і мораль — це важливі надбання культури люд-ства, зокрема культури політичної, культури правової. Куль-тура виникає і розвивається як наслідок практичної діяль-ності людей. Вона завжди характеризується національним змі-стом. В суспільній культурі народу обов'язково присутній нор-мативно-ціннісний матеріал, такий, як право, мораль та інші норми, що регулюють соціальну поведінку людей. Виник-нення і розвиток права — це необхідна частина в розвитку культури народу. Право є необхідним елементом суспіль-ної культури.

Політична культура включає в себе суспільне сформовані цінності, що визначають відношення до держави, державної влади, управління державою, функціонування держав-ної влади. До політичної культури належать надбання суспіль-ства в галузі державотворення, використання та розвитку дер-жави, її захисту та збереження як цілісної і незалежної політичної організації народу. Оскільки політичні інтереси об'єктивні, стосуються всіх людей, що проживають в державі, то й цінності, що входять до політичної культури, мають за-гальнолюдське значення.

Стрижнем цінностей політичної культури є гуманізм — повага до людини, захист її достоїнства, честі і гідності, прав, свобод і власності.

Основні напрями політичної культури, що виражають безпосередні цінності політичного життя народу, закріплюють-ся в Конституції. Вони знаходять відображення також в інших правових актах. Значний вплив на формування політичної культури здійснюють моральні цінності, що панують у суспіль-стві, наприклад, гуманізм.

Створені народом моральні цінності безпосередньо вплива-ють і на правову культуру.

Правова культура об'єднує в собі здобутки людства в га-лузі права. До них насамперед належить реальне значення права в задоволенні потреб суб'єктів права. Головні цінності права, що є стрижнем правової культури, закладені в його ре-гулятивній, охорончій та захисній функціях.

Правова культура засвоюється особою шляхом набуття знань про право, про свої права, свободи, обов'язки, спосо-би та методи їх захисту та гарантії для особи її недоторка-нності, недоторканності її сім'ї та власності.

Правова культура, як і взагалі культура, яку опанувала людина, проявляється не лише в знаннях особи, а передусім — в її діях.

Знання права і вміння правильно ним користуватися свідчать про високий культурний рівень людини.

Лише при поверховому ознайомленні з правом здається, що це досить просте суспільне явище. Більш ґрунтовне вив-чення показує складність права та його визначальне значення в повсякденному житті людини.

Знання права розкриває можливості доцільного і розум-ного використання правових цінностей для реалізації власних інтересів, задоволення потреб, що виникають у повсякденному житті людини. Знання права створює умови для активної соціальної, політичної, правової діяльності людини, що осо-бливо важливо в умовах сучасного державотворення та ство-рення цивілізованого правопорядку в Україні.

Культурні права. Ці права забезпечують для людини можли-вості формувати свій духовний світ, її незалежність і самобут-ність як особи, а також впливають на духовно-культурні відноси-ни в суспільстві.

Право на користування рідною мовою (ст. 10). Державною мовою в Україні є українська. Водночас гарантується вільний роз-виток, використання і захист російської й інших мов національ-них меншин України.

Свобода світогляду і віросповідання (ст. 35). Кожен має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безпере-шкодно відправляти релігійні культи і ритуальні обряди, здійс-нювати релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від