Понятя, способи та форми реалізації права Реалізація норм права – це втілення положень правових норм у фактичній поведінці (діяльності) суб'єктів права Норми права можуть бути реалізовані у різних формах:у правовідносинах і поза ними;з участю державних органів та без них. форми реалізації норм права: додержання, виконання, використання, та застосування правових норм. Додерж-субєкт утримується від порушення заборон, виконання-субєкт діє відповідно до юр норм. Використання-субєкт вирішує користуватись нормою чи ні, застосування-діяльність органів держави

Механізм правового регулювання система правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативна дія права на суспільні відносини. елементів Норма права – основний елемент МПР, що визначає зміст прав та обов’язків суб’єктів.Нормативно-правовий акт – документ, що всміщає правову норму,.Юридичні факти – конкретні життєві обставини, що викликають необхідність виконання обов’язків чи реалізації прав,.Правовідносини – конкретні життєві відносини, що виникають, змінюються чи припиняються на підставі правової норми за наявності необхідних юридичнтх фактів.Акти реалізації права – документи чи реальні дії, що регламентують прцес реалізації правової норми шляхом її використання, виконання, дотримання чи застосування.Акти тлумачення – документи, що є необхідними для реалізації норми, яка має нечіткий чи недосконалий зміст.Законність – досягнення певного рівня реалізації законоположень.Правосвідомість – реалізація права в процесі усвідомленої поведінки суб’єктів.Юридична відповідальність – покладення певного різновиду примусових засобів на суб’єктів, що вчиняють протиправні діяння.

Застосування права як форма його реалізації Застосуванню норм права притаманний державно-влад-ний характер. Застосування - один з видів державної діяль-ності і здійснюється від імені держави чи уповноважених нею суб'єктів. Тому його результати є обов'язковими для всіх адресатів. Застосування норм права завжди має активний творчий характер, про що свідчить багатостадійність цього процесу. Правозастосування здійснюється згідно з чітко визначе-ною нормами права процедурою, Процес застосування норм права завершується виданням правозастосовчого акта Застосування норм права буде правильним та ефектив-ним лише тоді, коли цей процес відповідатиме таким умо-вам:законність, обгрунтованість

Стадії процесу застосування юридичних норм Перша стадія – це встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання або вирішення. Друга стадія зводиться до вибору та встановлення аутентичності тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на основі змісту якої норми права повинна розглядатися дана конкретна ситуація Третя стадія – це прийняття рішення по справі. Ця стадія пов’язана із застосуванням норм права, на яких оформлюються результати всієї правозастосовчої діяльності. Прийняте рішення знаходить свій вираз в акті застосування права Четверта стадія застосування норм права – заключна, на якій здійснюються фактичні дії, завдяки чому норма права, її настанови впроваджуються в життя. Наприклад, студент, зарахований до ВУЗу, починає навчання у навчальному закладі.

акти застосування права це документи, які приймаються в результаті розгляду конкретної справи. Їх призначенням є встановлення конкретних фактів, що спричиняють виникнення чи зміну правовідносин Приймаються лише державними обовязкові Має чітко визначену форму та атрибути Розрахований на однократне застосування Не має зворотньої сили; можебути оскаржений За призначенням:регулятивні охоронні За характером приписів, що вміщуються в актах уповноважуючі забороняючі зобовязуючі За суб’єктами Акти парламенту;Акти глави держави;Акти Уряду;Акти міністерств, відомств та державних комітетів;Акти судових органів;Акти прокуратури;Акти правоохоронних органів; За формою виразу:Постанови;Укази;Розпорядження;Рішення;Накази;Ухвали; Подання;Вироки;Висновки

Тлумачення діяльність органів держави, посадових та фізичних осіб, що здійснюється з метою уяснення та пояснення змісту правової Способи тлумачення – це система прийомів мислення та діяльності, що використовується для визначення змісту правової норми Граматичний – уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з іншими нормами в системі права. Логічний – надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія,Історичний – визначає зміст норми через характеристику конкретних історичних умов її прийняття;Спеціально-юридичний – надає можливість визначити зміст спеціальних юридичних термінів та правової техніки;Функціональний – визначає зміст припису через аналіз факторівта умов, в яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.За обсягом-буквальне, поширювальне, обмежувальне За субєктами-офіційне(аутентичне, легальне, казуальне) Неофіційне-доктринальне, повсякденне

Прогалини у праві це відсутність норм права (або їхніх частин), що регулюють конкретні суспільні відносини у то-му разі, якщо воно підлягає сфері правового регулювання. Засобом усунення, тобто остаточної ліквідації прогалин у праві, є видання компетентним органом правових норм, яких бракує. Аналогія закону - це застосування для врегулювання да-них відносин закону, що регулює аналогічні (близькі за зміс-том) відносини. аналогію пра-ва, тобто вирішення конкретної справи на основі загальних ідей і принципів права (гуманізму, справедливості, рів-ноправ'я і т. ін.).

Правовідносини це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками. Юридичний зміст правовідносин – це зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. За функціональною спрямованістю норм права регулятивні, в яких поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною; охоронні – виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів як реакція держави на таку поведінку. За рівнем індивідуалізації суб’єктів відносні – в яких точно визначені права і обов’язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов’язаних (покупець і продавець абсолютні – в яких визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визнаються зобов’язаними не заважати здійсненню