Загальні риси комп’ютерного злочинця.

Знайомитися з комп’ютером у дитинстві, обожнює його. Для його комп’ютерна система це таємниця, яку необхідно дослідити та ефективно використовувати. Вже в школі, особливо у ВУЗах, студенти вивчають основи комп’ютерної науки. Тому в більшості випадків злочинці набувають знань у коледжі або в університеті. Самостійне вивчення ЕОМ також може бути фундаментом майбутньої злочинної діяльності.

Аналіз вітчизняної практики та вивчення літературних джерел показують, що вік комп’ютерних правопорушників коливається в досить широких межах (в середньому 15-45р.)

Близько 83% осіб даної категорії – чоловіки, але слід зауважити, що частка жінок швидко зростає із-за професійної орієнтації деяких спеціальностей та посад, які займають переважно жінки (секретар, бухгалтер, економіст, менеджер, касир, контролер, діловод тощо).

Що стосується інтелекту – то комп’ютерні злочинці мають вищий від середнього коефіцієнт інтелекту, оскільки для написання компактної програми необхідний високий рівень інтелекту.

Основними характеристиками особи комп’ютерного злочинця є активна життєва позиція, оригінальність (нестандартність) мислення і поведінки, обережність, уважність. Такі особи зосереджують увагу на розумінні, передбачені й управлінні процесами. Це є основою їх компенсації та майстерності.

З точки зору психофізіологічних характеристик – це, як правило, яскраво мисляча і творча особа професіонал у своїй справі, здатний піти на технічний виклик, бажаний працівник. Водночас це – людина, яка боїться втратити свій авторитет або соціальний статус у замках соціальної групи, або ж вона побоюється глузувань. Поведінка рідко відхиляється від загальноприйнятих у суспільстві соціальних норм. Крім того, практика свідчить, що комп’ютерні злочинці у своїй більшості не мають кримінального минулого.

Значна частина комп’ютерних злочинів здійснюються індивідуально. Але останнім часом спостерігаються тенденція до спів участі в групових посяганнях.

Особливий інтерес, як вважають фахівці, у криміналістичному аспекті вивчення особи злочинця, становлять професіонали у галузі засобів комп’ютерної техніки. Узагальнені емпіричні дані, які приведені В.Б. Веховим, дозволяють визначити таку соціально-психологічну характеристику цього кола осіб. Представники даної спеціальності, як правило, достатньо фахові підготовлені, майстри своєї справи, мають достатні розумові здібності. При цьому вони не позбавлені деякого своєрідного “спортивного” азарту і фанатизму. Тому нові заходи щодо безпеки комп’ютерних систем і мереж сприймається ними у психофізіологічному плані, як своєрідний виклик особистості, і вони намагаються будь-якою ціною знайти ефективний підхід, зробити оптимальні методи втручання в бази даних, чим довести свою неперевершеність.

В.Б. Вехов вказує на певні особливості, що характеризують особу комп’ютерного злочинця даної категорії:

1)відсутність чітко продуманого плану підготовки до вчинення злочину;

2)оригінальність способу вчинення злочину;

3)використання в якості знарядь злочину побутових технічних засобів і предметів;

4)невжиття заходів до приховання злочину;

5)вчинення пустотливих дій на місці події.

Найбільш небезпечними відносяться професійні комп’ютерні злочинці у яскраво вираженою корисливою метою, так звані “профі”. На відмінну від любителів вони характеризуються систематичним багаторазовим прихованням злочину. Дослідження показують, що злочинці цієї групи, як правило, є членами добре організованих мобільних і технічно оснащених висококласним обладнанням і спеціальною технікою злочинних груп і співтовариств.

Для них характерні такі риси:

вони фахівці вищого класу;

мають сучасне технічне та програмне забезпечення;

добре організовані;

мають чітко налагоджений порядок обміну інформацією;

добре законспіровані;

мають високий рівень взаємодії та кооперації.

1.4.Класифікація комп’ютерних злочинців.

У науковій літературі пропонується різні класифікації комп’ютерних злочинців.

Соціологічне дослідження, проведені зокрема, в Австрії, Канаді, США, Німеччині, допомогли розподілити комп’ютерних злочинців за віком на три категорії:

11-15 років – переважно займаються злочинами з використанням телефонних мереж, кредитних карток та автоматів по видачі готівки;

17-25 років – займаються комп’ютерним хакерством;

30-45 років – використовують комп’ютер в корисливих цілях та шпигунстві.

Стосовно жертви, всіх комп’ютерних порушників можна умовно поділити на чотири великі групи:

зовсім сторонні особи, які не мають і ніколи не мали ніяких стосунків з фірмою жертвою або потерпілою особою;

сторонні особи, які володіють деякими даними про фірму-жертву, у тому числі звільненні працівники;

співробітники, які займають у фірмі посади, що не пов’язані з обчислювальною технікою;

співробітники які користуються ЕОМ і зловживають своїм службовим становищем.

На підставі функціональної категорії доступу до засобів комп’ютерної техніки внутрішніх злочинців умовно можна поділити на три основні групи:

до першої групи відносяться особи, які вчинили комп’ютерні злочини з використанням програмних засобів. Це оператори ЕОМ, касири, бухгалтери, фінансисти, табельники, оператори периферійних засобів, оператори-програмісти тощо.

до другої групи відносяться особи, які вчинили комп’ютерні злочини з використанням апаратних засобів комп’ютерної техніки. До цієї групи відносяться: оператори засобів зв’язку і телекомунікацій, інженери з термінального обладнання, фахівці з комп’ютерного аудиту, інженери - зв’язківці тощо;

до третьої групи відносяться особи які вчинили комп’ютерні злочини на базі непрямого доступу до засобів комп’ютерної техніки. Як правило, такі злочини вчиняють ті, хто займається організаційно-управлінським питанням керуванням комп’ютерною системою або мережею, керування операторами, керування базами даних, керівництвом процесом розробки програмного забезпечення. Це можуть бути головні інженери, програмісти, начальники різних служб, відділів, менеджери тощо.

За метою та сферою злочинною діяльності комп’ютерних злочинців можна поділити на окремі підгрупи.

Хакери – отримують задоволення від вторгнення та вивчення великих ЕОМ за допомогою телефонних ліній та комп’ютерних мереж. Це комп’ютерні хулігани, електронні корсари, які без дозволу проникають у чужі інформаційні мережі для забави. Значною мірою їх притягує подолання труднощів. Чим складніша система, тим привабливіша вона для хакера. Вони прекрасні знавці інформаційної техніки. За допомогою телефону і домашніх комп’ютерів вони підключаються до мереж, які зв’язані з державними та банківськими установами, науково-дослідними та університетськими центрами, військовими об’єктами. Хакери, як правило, не роблять шкоди системі та даним, отримуючи задоволення лише від почуття своєї влади над комп’ютерною системою.

Крекери – різновид хакерів. Це серйозніші порушники,