Інша річ, що самостійність прокурора не може бути довіль-ною, нічим не зумовленою. Вона має базуватися на сукупності та-ких обставин, які виступають як основа відмови від обвинувачен-ня, що визначає суб'єктивно-правовий характер такої дії. Це озна-чає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою не-обхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній прак-тичній дії — заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок — відмова від обвинувачення не тільки право, але й обо-в'язок прокурора.

Відмовитися від обвинувачення прокурор може лише після того, як досліджено докази, коли закінчено судове слідство. Закон не вказує мотивів і причин відмови прокурора від обвинувачення. Прак-тика показує, що ними найчастіше бувають:*

виявлення в ході судового розгляду нових обставин, які спро-стовують обвинувачення;*

інша оцінка прокурором зібраних у справі доказів.

В основі промови прокурора при відмові від обвинувачення має бути глибокий всебічний аналіз зібраних і перевірених у суді до-казів. Прокурор не може безпідставно, без аргументації заявити суду, що не підтримує обвинувачення і відмовляється від нього.

Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обо-в'язку розглядати справу далі й на загальних підставах вирішувати питання про винність підсудного (п. 4 ст. 264 КПК). Тому, щоб пе-реконати суд в обгрунтованості і правильності своєї відмови, про-курор має довести, чому підсудний повинен бути виправданий.

Побудова промови, головним чином, повинна бути спрямова-на на обгрунтування мотивів відмови від обвинувачення. Уявляєть-ся, пише І. Вернидубов, що навряд чи доцільним буде тут вступ про суспільно-політичну оцінку інкримінованого злочину, оскіль-ки прокурор перед промовою вже втратив переконання в законності та обгрунтованості обвинувачення. Думається, що при відмові від обвинувачення прокурору доцільно розпочати свою промову з роз'яс-нення суті і значення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про проку-ратуру», розкрити роль прокурора в судовому розгляді, його зав-дання.

Далі, виходячи з предмета судової промови, пропонується її структура:*

викладення фактичних обставин справи, як вони були вста-новлені попереднім слідством;*

заява про непідтвердження обвинувачення в суді — про відмову від обвинувачення;*

аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час по-переднього і судового слідства;*

фактичні обставини й юридичні підстави від державного об-винувачення;*

причини необгрунтованого притягнення особи як обвину-ваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усу-нення;*

пропозиції з поновлення порушених прав підсудного;*

пропозиції про подальшу долю справи.

Психологічно прокурору важко відмовитися від обвинувачення, особливо тоді, коли він сам затверджував обвинувальний вис-новок, чим і пояснюється та обставина, що на практиці відмов від обвинувачення мало. Частіше прокурори йдуть на компроміс, про-сять суд направити справу на додаткове розслідування, в ході якого закривають справу.

Обгрунтована відмова прокурора від обвинувачення переконує присутніх у залі судового засідання, що прокурор дійсно стоїть на сторожі закону. Обвинувачує тільки винних. Такі прокурори закін-чують свою судову промову словами: