Вступ

Ведення поземельних кадастрів є необхідним фундаментом (підставою, базою) для упорядкованих економічних відносин, особливо в аспекті (точки зору) стимулювання інвесторів і вимог для дієвого гарантування власності і кредитів.

Інститут поземельного кадастру є суттєвою передумовою для принципу державної справедливості і виходячи з цього також гарантом прав окремого власника на землеволодіння.

За допомогою поземельного кадастру представляється окремій особі гарантоване індивідуальне право на нерухомі засоби, яке може туби однозначно і доступним способом юридично передаватися чи змінюватися.

Можливість підтвердження прав на нерухомість за допомогою поземельного кадастру, і зокрема припущення можливості гіпотези, гарантується кредиторами і перш за все банками, які дають гарантію і тим самим стимул.

Даючи позику чи кредит, щоб отримати необхідні грошові засоби, які необхідні знову для інвестицій будь-якого виду.

Таким чином може досконалий поземельний кадастр, який застосовують не лише як основну земельну книгу, але який забезпечує і гарантовані юридичні дії, може стати суттєвим елементом в прискоренні економічного розвитку.

З точки зору ринкових учасників повинна система поземельного кадастру відповідати наступним вимогам:

Повинен бути прямий і постійний зв’язок між поземельною книгою і кадастром, для того, щоб ідентичність земельних участків і їх юридичний статус дотримувалися;

Необхідно цінити основний принцип реєстрації записів. Будь-яке володіння правом на земельний участок потребує реєстрації, оскільки лише в цьому випадку гарантовано, що записи є досконалі (точні);

Отримувач / покупець має довірится і покаладатися на правильність і точність записів у поземельній книзі;

Привілегії, що замовчуються, не сміють обезцінювати в першу чергу гіпотезу;

Кожен зацікавлений повинен швидко і доступно добиватися достовірного представлення про юридичний статус.

Матеріально правові і процесуально-правові принципові питання

У сфері права про нерухомість повинен законодавець від самого початку за означений час приймати певні рішення і міри (заходи), оскільки йдеться про те, щоб створити довіру, шляхом стабільності і прозорості матеріально-правових відносин.

“Довіра” – являється тут, у області права про нерухомість і права про поземельний кадастр, не лише довірою в загальному смислі в надійність політичних і правових інститутів держави, але й в цілком конкретному юридичному значенні слова, як довіра купця нерухомого майна і кредитора у правильність і точність поземельного кадастру.

Тільки тоді, коли кредитор виявить надійний основний принцип (базу) довіри, він є готовий надати свій капітал на довший строк, не вимагаючи додаткових гарантій для створення яких надання кредиту значно ускладниться і подорожчає.

З історичного досвіду, який у центральній Європі набутий з 18 століття, відомо, що лише швидке і далеко роз поширене безкомпромісне регулювання на користь поземельного кадастру може увінчатися успіхом, якщо стане основним принципом захисту довіри.

Інші принципові, варті захисту інтереси, такі як приватний інтерес до обов’язку не розголошувати тайну боргів, бажання кредиторів до надання переваг своїм вимогам чи наприклад фіскальним інтересам, не повинні наперекір цьому відступати на задній план, але можуть лише прийматися до уваги, оскільки це співзвучне з вимогами публічності.

Для того, щоб відповідати високим вимогам по захисту довіри, повинна бути створена повнота матеріально-правових, процесуально-правових і організаційних умов.

Про які вимоги в цілому йде мова, можна найкраще установити з правовоісторичного і правовопорівняльного огляду.

У рамках наданого вивчення повинна відображатися тодішня кадастрова система і слідуючи за цим порівняння із головними кадастровими і реєструючи ми системами із короткою характеристикою.

Байдуже, якщо системою користується держава при створенні своєї кадастрової системи, повинно все ж таки при веденні поземельного кадастру розглядатися суспільна задача (завдання).

Збір і ведення одних лише засвідчуючи документів держава може довірити і приватним особам.

Якщо реєстраційні записи набудуть юридичної сили як захисний засіб довіри, то неминуче з веденням кадастру буде пов’язане сильне вмішання приватних претензій, яке повинно дотримуватися державою, а саме судовою власдою. Кошти, пов’язані з веденням поземельного кадастру повинні фінансуватися державою, чи по меншій мірі, з надією на пізніші прибутки, довгостроково профінансуватися наперед.

Австрійська система поземельного кадастру

І. Поняття і завдання

Поземельний кадастр – це є ведений судами суспільний реєстр, в який записуються земельні участки і основані на них закони (тобто закони (чи права), які опосередковують власність на засоби). Цей реєстр є доступний кожному (принцип громадськості, принцип формальної публічності). Записи, що містяться в ньому, мають довіру у суспільства: кожен сміє покладатися на його правильність і точність. (Принцип довіри, принцип матеріальної публічності).

Кадастрове розуміння речей обмежується нерухомим майном, оскільки розповсюдження чи розширення цього розуміння на рухоме майно могло б процес затруднити (рухомі речі часто відчужуються або віддаються в залог).

Поруч із загальним поземельним кадастром в Австрії існують ще і особливі поземельні кадастри, значення яких занепадає. Колишні особливі земельні кадастри є кадастри дворянських земель для колишніх дворянських угідь, гірські кадастри для записів гірських робіт, а також залізно дорожні кадастри, які служили для реєстру власності залізної дороги. Подібні до поземельного кадастру функції виконує корабельний реєстр.

Якщо не було особливих предписів, то особливі реєстри містили предписи закону про земельний кадастр.

Структура поземельного кадастру

Поземельний кадастр складається з головної книги і збірки (уставу) документів. Окрім цього є ще допоміжні структури, які не є самі частиною поземельного кадастру.

А. Головна книга.

У головній книзі для кожної земельної одиниці існує кадастровий додаток, на який вказує власне додаткове число. Оскільки додаток створюється для окремого нерухомого майна чи просторово пов’язаних з ним інших нерухомостей, мова йде про систему реальних фолій (діюча в раньші часи система охоплює всі земельні участки одного власника з одним додатком).

Окремі додатки складаються з трьох частин (“листків”):

А-листка (листок майнового фонду);

В-листка (листок власності);

С-листка