Система трудового права і система трудового законодавства

Систему трудового права утворюють всі діючі юридичні норми, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет даної галузі права.

Структура системи трудового права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженності й розподілі правових норм за інсти-тутами та іншими галузевими структурними утвореннями.

Системність — закономірна, неодмінна властивість об'єк-тивного права. Її деформація, руйнування — аномалія, "хво-роба" права, яка може звести нанівець його регулятивні мож-ливості, перешкодити очікуваному законодавцем соціально-му результату. Соціальне призначення, соціальна суть систе-ми права — служити нормативною базою, підмурівком дер-жавного забезпечення певних суспільних відносин, ціле-спрямованого впливу на них (Рабінович П.М. Основи за-гальної теорії права та держави. — К., 1994. - С. 94—95).

У науці трудового права склалася загальна думка про те, що система трудового права структурно складається з За-гальної та Особливої частин. Усі правові норми, що визнача-ють загальні положення в регулюванні праці, належать до Загальної частини. Це норми, що визначають предмет, метод, принципи трудового права тощо.

До Особливої частини традиційно відносили правові інститути, що регулюють окремі елементи трудових відноси-ни, а також відносини, тісно пов'язані з трудовими: забезпе-чення зайнятості й працевлаштування; трудовий договір;

робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці;

матеріальна відповідальність сторін трудового договору;

дисципліна праці; охорона праці; пільги для осіб, які сумі-щають роботу з навчанням; трудові спори; нагляд і кон-троль за додержанням законодавства про працю.

Є й інші точки зору. Так, на думку П.Д. Пилипенка, поділ трудового права на Загальну і Особливу частини носить штучний характер (див. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996. -С.15).

Немає між авторами єдності з приводу приналежності окремих правових інститутів до Загальної або Особливої частини.

Разом з тим розвиток трудового права в постсоціалістичних та індустріальне розвинутих державах свідчить про но-вий підхід до системи трудового права. Зокрема, заслуговує аналітичного дослідження Трудовий кодекс Угорщини (1992), про який згадувалося вище, котрий синтезував усі позитивні надбання попереднього угорського трудового права і поло-ження трудового законодавства розвинених країн Заходу, передусім ФРН, тобто країн так званого ринкового капіталізму, чітко зорієнтованих на соціальну ринкову економіку. Трудо-вий кодекс Угорщини являє собою європейський тип трудо-вого права, для якого є характерним одночасне визнання ролі капіталу, приватної власності, прерогативи підприємців і не менш важливої ролі праці, профспілок, трудових колективів, встановлення чисельних обмежень господарської влади (Киселев И. Я. Цит. раб. — С. 214). Цей Кодекс складається з таких частин: загальні положення; колективні трудові відно-сини; індивідуальні трудові відносини, трудові спори; заключ-ні та перехідні положення.

Професор І. Я. Кисельов в основу свого монографічного дослідження "Зарубежное трудовое право" по суті поклав структуру сучасного трудового права, в якому виділяє за-гальні положення; індивідуальне трудове право; колективне трудове право; процесуальне трудове право; колізійне тру-дове право.

Ці ідеї заслуговують найуважнішого вивчення, бо відпові-дають і реальному розвиткові трудових відносин в Україні, а також тенденції до уніфікації моделей правового регулю-вання на міжнародному рівні, зокрема європейському.

З урахуванням викладеної аргументації про зміст пред-мета трудового права, ми вважаємо, що структура трудо-вого права України, що формується, складається з трьох частин: загальні положення; індивідуальне трудове право;колективне трудове право.

Загальні положення містять норми, що визначають пред-мет, сферу дії, функції трудового права, принципи правового регулювання, єдність і диференціацію, суб'єктів трудового права, їх правовий статус. Належне місце в загальних поло-женнях має бути відведено нормам, які закріплюють право на працю, його поняття, зміст, гарантії.

Індивідуальне трудове право включає такі правові інсти-тути: трудовий договір; нормування праці; оплата праці;

робочий час; час відпочинку; охорона здоров'я працівників на виробництві; дисципліна праці; оцінка результатів праці та атестація працівників; навчання і підвищення кваліфі-кації працівників; дисциплінарна відповідальність працівни-ків; матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

Колективне трудове право включає правові інститути:

соціальне партнерство; правовий статус трудових колективів;

правовий статус профспілок та інших органів представницт-ва трудового колективу; правовий статус об'єднань робото-давців; колективний договір і колективні угоди; вирішення трудових спорів.

Не важко помітити, що правові інститути не завжди співпадають із видами трудових відносин, котрі складають предмет трудового права і викладені у відповідному розділі підручника. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що окремі правові інститути здійснюють правову регламентацію кількох видів трудових відносин. Так, у рамках правового інституту трудового договору здійснюється правове регулювання відно-син з правової орієнтації професійного добору кадрів, яке проводиться роботодавцем, укладання, зміни і припинення трудового договору, відсторонення працівника від роботи. У той же час, деякі відносини перебувають під впливом не од-ного, а декількох правових інститутів. Це особливо прояв-ляється щодо правового регулювання колективних відносин, серед яких лише відносини щодо вирішення трудових спорів охоплюються безпосередньо інститутом " Вирішення трудових спорів", який у свою чергу поділяється на два підінститути:

"Індивідуальні трудові спори" і "Колективні трудові спори". Інші колективні відносини зазнають впливу тією чи іншою мірою усіх названих інститутів колективного трудового права.

Зрозуміло, викладена структура трудового права далека від досконалості, однак вона складена з урахуванням нового законодавства і тенденцій розвитку сучасного трудового права. Система трудового права не є застиглим конгломератом пра-вових норм, вона динамічна, знаходиться в розвитку під впли-вом нових економічних і соціальних відносин і зазнає змін. Переважна більшість дослідників поділяють точку зору про те, що система права носить об'єктивний характер, і в силу цього її розвиток обумовлює відповідну трансформацію сис-теми законодавства, що створюється законодавцем (Теория государства и права: Учебник /