Система трудового законодавства, на відміну від систе-ми трудового права, що містить правові норми, являє собою сукупність нормативно-правових актів про працю. Система трудового права співвідноситься з системою трудового зако-нодавства як зміст і форма. Слід констатувати, що сучасна система трудового права вийшла за рамки тієї структури, яка відображена в КЗпП. Це, звичайно, не дивно, адже КЗпП був прийнятий майже ЗО років тому. Зміни, що вносилися до нього, не вплинули на структуру основного трудового закону, вона залишилася "старомодною", мов сукня, що вийшла з моди. Значною мірою нові умови праці регламентуються більш сучасними законами та підзаконними нормативно-право-вими актами, тому далеко не всі названі правові інститути відображені у КЗпП. Проте не було і не має чистого збігу між системою права і системою законодавства у традиційному його розумінні, якщо навіть відкинути усі нові тенденції. Так, у системі трудового права є інститут "Охорона праці", а в КЗпП йому відповідають три глави — "Охорона праці" (глава XI), "Праця жінок" (глава XII) і "Праця молоді" (гла-ва XIII). Не є самостійним інститутом глава VII "Оплата праці". Правовому інституту "Матеріальна відповідальність сторін трудового договору" не відповідає глава КЗпП. До глави IX входять норми про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, органі-зації, тоді як норми про матеріальну відповідальність влас-ника або уповноваженого ним органу за шкоду, заподіяну працівникові, перебувають у різних главах КЗпП (глава VII "Оплата праці", глава XI "Охорона праці", глава XV "Індиві-дуальні трудові спори"), а також вони містяться в інших нормативно-правових актах і навіть в керівних постановах Пленуму Верховного Суду України (про що мова йтиме далі).

Підводячи підсумок, слід визнати, що прийняття нового Трудового кодексу — нагальна потреба нинішнього стану суспільних відносин у сфері застосування праці, і в його структурі має знайти відображення структура сучасного трудового права, котра відповідає принципам соціальної рин-кової економіки.

Наука трудового права вивчає трудове право шляхом комплексної розробки ефективності правових норм, відповідності правових моделей реальним суспільним відносинам. Великий внесок у становлення та розвиток науки трудового права зробили такі відомі вчені, як В.М. Догадов, Ф.М. Леві-ант, М.О. Александров, А.А. Абрамова, B.C. Андреев, Б.К. Бегі-чев, Л.Я. Гінцбург, К.П. Горшенін, В.В. Глазирін, К.Н. Гусов, С.О. Іванов, С.С. Каринський, 1-Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, С.П. Маврін, М.В. Молодцов, B.I. Нікітінський, Ю.П. Орлов-ський, А.Є. Пашерстник, О.С. Пашков, А.В. П'ятаков, В.М. Ско-бєлкин, О.В. Смирнов, B.I. Смолярчук, 1.0. Снігірьова, O.I. Ставцева, Л.А. Сироватська, В.М. Толкунова, К.П. Уржин-ський, А.А. Фатуєв, О.С. Хохрякова, 0.1. Цепін, українські вчені — М.Й. Бару, О.Т. Барабаш, Я.І. Безугла, B.C. Венедик-тов, Г. С. Гончарова, П.І. Жигалкін, В. В. Жернаков, І.В. Зуб, Д.О. Карпенко, P.I. Кондратьев, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, 0.1. Процевський, B.I. Прокопенко, П.Д. Пилипенко, В. Г. Ро-тань, З.К. Симорот, П.Р. Стависький, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян та інші.

Система науки ширша за систему трудового права, оскіль-ки вона вивчає трудове право як галузь права не тільки "із середини", але й "зовні", тобто досліджує найближчі суспільні зв'язки, котрі забезпечують функціонування діючої правової моделі. Зокрема, це стосується проблем забезпечення зайня-тості та працевлаштування, котре здійснюється органами державної служби зайнятості, а також посередницькими фірмами недержавної форми власності; відносин щодо дер-жавного нагляду за додержанням трудового законодавства; розгляду трудових спорів поза рамками підприємств, тобто у судовому порядку. Актуальним є встановлення зв'язків з правом соціального забезпечення та в цілому визначення місця трудового права у соціальному праві. Надзвичайно важливою проблемою науки сучасного трудового права є встановлення рівня відповідності трудових прав, закріпле-них законодавством України, міжнародним стандартам прав людини в галузі праці та вироблення на цій основі рекомен-дацій щодо нормотворчості й правозастосування. Об'єктами дослідження є предмет, метод, джерела трудового права, істо-рія його розвитку, порівняльний аналіз із законодавством зарубіжних країн, перспективи розвитку тощо. Система на-уки трудового права в основному відповідає системі трудо-вого права, однак вона ширша за системи галузі трудового права за своїм предметом та змістом.

Система навчального курсу "Трудове право України" значно ширша за систему трудового права. Вона включає розділи про предмет, метод, принципи трудового права, його систему — індивідуальне та колективне трудове право. Крім того, в навчальному курсі вивчаються правові питання за-безпечення зайнятості й працевлаштування, а також нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства. Під час розгляду конкретних правових інститутів проводиться по-рівняльно-правовий аналіз національного законодавства про працю з законодавством зарубіжних країн.