До речі, розробники проекту Цивільного кодексу Украї-ни у ст. 9 закріпили норму про те, що до відносин, які вини-кають у зв'язку з укладенням трудового договору, застосо-вуються положення даного кодексу, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом. Така неправильна пози-ція авторів ще раз свідчить про необхідність розробки та прийняття Трудового кодексу, який би відповідав новим со-ціально-економічним відносинам, чітко закріплював предмет трудового права та сферу його дії.

Серед законів України, направлених на регулювання тру-дових відносин, слід назвати такі закони як "Про підприєм-ства в Україні" від 27 березня 1991 р., "Про зайнятість насе-лення" від 1 березня 1991 р., "Про основи соціальної захи-щеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р., "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р., "Про колективні дого-вори і угоди" від 1 липня 1993 р., "Про основні засади соці-ального захисту ветеранів праці та інших громадян похило-го віку в Україні" від 16 грудня 1993 р., "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р., "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р., "Про відпустки" від 15 листопада 1996 p., "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р., "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. та ін. Джерелами трудового права також є постанови Верховної Ради України, наприклад, постанова від 3 грудня 1998 р. "Про індексацію грошових доходів населення".

До підзаконних нормативно-правових актів, що регулю-ють працю працівників, необхідно віднести укази і розпо-рядження Президента України нормативного характеру, які видаються з різних питань регулювання суспільних відно-син у сфері праці на виконання Конституції і законів Украї-ни. Вони обов'язкові для виконання на території всієї дер-жави і не повинні суперечити Конституції і законам Украї-ни. Так, Указом Президента України №1258/98 від 17 лис-топада 1998 p. створена Національна служба посередництва і примирення і затверджено Положення про Національну службу посередництва і примирення (Праця і зарплата. — 1998. - №23. - Грудень).

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Украї-ни також видаються з різних питань регулювання трудових суспільних відносин. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. №663 "Про норми відшкоду-вання витрат на відрядження в межах України та за кор-дон" (Праця і зарплата. — 1999. — №9. — Травень); поста-новою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 p. №472 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 p. №492, від 3 жовтня 1997 p. №1100) затверджені Правила відшкодування власником підприємства, установи, Організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоро-в'я в зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.

До числа підзаконних нормативно-правових актів відно-сяться акти Міністерства праці та соціальної політики Украї-ни, а також нормативно-правові акти міністерств, відомств, державних комітетів (що носять, як правило, галузевий ха-рактер). Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Пре-зидента України від 1 грудня 1997 p. №1319/97, це міністер-ство в межах своїх повноважень на основі й на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Мінпраці України підлягають державній реєстрації у встановленому законо-давством порядку. Мінпраці України у разі необхідності видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Акти місцевих органів виконавчої влади й органів місце-вого самоврядування відносяться до джерел трудового пра-ва в тих випадках, коли торкаються сфери застосування праці. Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" діяльність державної служби зайнятості здійсню-ється під керівництвом Міністерства праці та соціальної полі-тики України, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Місцева державна адміністрація згідно із ст. 24 Закону України "Про місцеві державні адмі-ністрації" від 9 квітня 1999 p. забезпечує реалізацію держав-них гарантій у сфері праці, в тому числі й на право своєчас-ного одержання винагороди за працю; розробляє та органі-зовує виконання перспективних та поточних територіальних програм зайнятості та заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття; забезпечує проведен-ня згідно з законом оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні; забезпечує соціальний захист працюючих, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, якісне проведення атестації робочих місць; бере участь у веденні колективних переговорів та укладанні те-риторіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудо-вих спорів (конфліктів). Джерелами трудового права є роз-порядження голів місцевих державних адміністрацій, прий-няті в межах їх компетенції, які відповідно до вказаного За-кону є обов'язковими для виконання на відповідній тери-торії всіма органами, підприємствами, установами та органі-заціями, посадовими особами та громадянами.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згідно з Законом України "Про місцеве само-врядування в Україні" від 21 травня 1997 p. відноситься встановлення зручного для населення режиму роботи підпри-ємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що відносяться до комунальної власності відповідних територіальних громад (підп. 9 п. "а" ст. ЗО); встановлення за