яких дана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень і відповідно до Конституції і законів України. Контрактна форма не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місце-вих органів виконавчої влади, а також колективними догово-рами й угодами та іншими локальними нормативно-право-вими актами (Офіційній вісник України. — 1998 — №45). Навряд чи можна погодитись із таким тлумаченням Консти-туційного Суду. Видається, у цьому рішенні Конституційний Суд припустився помилки. Адже тим самим відкрито дорогу для безмежно широкого застосування контракту, який перш за все є строковим трудовим договором і цим вже знижує гарантії працівників. До речі, не всі судді Конституційного Суду дійшли одностайної думки. Зокрема, М.Д. Савенко у своїй Окремій думці зазначив, що таким своїм рішенням Конституційний Суд не тільки не зняв непорозуміння у за-стосуванні терміна "законодавство", а, навпаки, ускладнив його. На думку М.Д. Савенка, відповідно до вимог ч. 1 (пункти 1, 6) ст. 92 Конституції України сфера застосування контрак-ту як особливої форми трудового договору може визнача-тися виключно законами України, а не постановами Вер-ховної Ради України, указами Президента України, поста-новами Кабінету Міністрів України (Вісник Конституцій-ного Суду України. - 1998. - №4. - С. 27-28). Видається, такий підхід є більш законним (у плані відповідності зако-ну — КЗпП) і більш конституційним, оскільки проникну-тий турботою про права людини у сфері праці.
Позиція Конституційного Суду України стала предметом справедливої критики, на яку відреагував законодавець. Зако-ном України від 24 грудня 1999 р. до КЗпП було внесено зміни, і ч. З ст. 21 КЗпП встановлено: "Сфера застосування контракту визначається законами України" (Урядовий кур'єр. - 2000. - №5. - 13 січня).
Це суттєво звузило сферу укладення контракту. Однак закон зворотної сили не має, тому ця норма набула чинності з 13 січня 2000 p. — дня опублікування цього Закону України. З цього моменту сфера контракту визначається законами і лише ними. Проте контракти, укладені раніше на підставі інших актів, зберігають свою силу до закінчення строку їхньої
дії, після чого мають бути укладені безстрокові трудові до-говори.
Порушення вимог щодо законодавчого визначення сфе-ри контракту може бути підставою для визнання у відповід-ності до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника в порівнянні з зако-нодавством України.
19 березня 1993 p. було прийнято постанову Кабінету Мі-ністрів України №203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що знахо-диться в загальнодержавній власності" (ЗП України. — 1993. — №6. — Ст. 121). Цією постановою затверджене Положення про порядок укладення контракту з керівниками держав-них підприємств. Встановлено, що контракти з керівниками загальнодержавних підприємств укладаються міністерства-ми, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України орга-нами державної виконавчої влади, у веденні яких перебува-ють ці підприємства, за узгодженням з Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місце-вою державною адміністрацією відповідно до номенклатур-них груп, до яких вони відносяться за показниками (Дода-ток №2). З керівниками підприємств, раніше обраними або призначеними на посаду, також укладаються або переукла-даються контракти. Місцевим органам державної виконавчої влади рекомендовано при укладенні контракту з керівни-ками підприємств, що знаходяться в комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений вказаним Положенням.
Законом України "Про підприємства" передбачено укла-дання контракту з керівником підприємства (ст. 16). 19 березня 1994 p. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №170 "Про упорядкування застосування контрактної форми трудового договору", в п. 1 якої встановлено, що контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, пря-мо передбачених чинним законодавством, стосовно праців-ників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на певний термін або на час виконання певної роботи (ЗП України. - 1994. - №7. - Ст. 172). Вказаною постановою затверджене Положення про порядок укладення контрактів при прийомі (наймі) на роботу працівників.
Переведення працівників на контракт представляє собою зміну істотних умов праці, тому його потрібно впроваджува-ти, попередивши працівника за два місяці (ч. З ст. 32 КЗпП).
Контракт — це двостороння угода, що вимагає згоди працівника. Якщо працівник, з яким згідно із законом обо-в'язково укладається контракт, не погоджується укласти контракт, він може бути звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП як такий, що відмовляється від продовження роботи в зв'язку зі змінами істотних умов праці. У разі відмови власника від укладення контракту з працівником трудовий договір з ним припиняється за п. 1 ст.. 40 КЗпП України.
Контракт як особлива форма трудового договору пови-нен бути направлений на забезпечення умов для виявлення ініціативи і самостійності працівників, враховуючи їх інди-відуальні здібності й професійні навики, підвищення взаємо-відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Умови контракту, що погіршують становище працівника в порівнянні з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Таким чи-ном, умови контракту можуть поліпшувати становище пра-цівника, встановлювати додаткові виплати, переваги, пільги, а також конкретизувати права й обов'язки сторін контракту.
Контракт укладається в письмовій формі в двох примірни-ках і підписується роботодавцем і працівником. Із згоди працівника копія контракту може бути передана профспілко-вому або іншому органу, уповноваженому працівником пред-ставляти його інтереси, для здійснення контролю за дотри-манням умов контракту.
Контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами і може бути змінений тільки з їх згоди.
Момент виникнення трудових відносин з працівником, з яким укладений контракт, залежить від того, до якої кате-горії відноситься працівник. Якщо це керівник державного підприємства, то згідно з постановою Кабінету Міністрів України №203