При наймі на роботу за сумісництвом на інше підприєм-ство, в установу, організацію працівник зобов'язаний пред'яви-ти власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від праців-ника пред'явлення диплома або іншого документа про отри-ману освіту або професійну підготовку.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично вико-нану роботу. За загальним правилом отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата не враховується при обчис-ленні середнього заробітку по основній роботі. Однак з цьо-го правила є винятки. Так заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку вчителям і викладачам всіх навчально-освітніх і вищих на-вчальних закладів, педагогічним працівникам навчально-ви-ховних закладів; медичним і фармацевтичним працівникам сестрам милосердя організацій Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.

Донедавна в законодавстві не було обмежень стосовне норм робочого часу при роботі за сумісництвом. Однак по становою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 p. №1033 "Про заходи пс залученню додаткових надходжень до бюджету і підвищенню ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню" викладений в новій редакції п. 2 постанови Кабінету Міністрі) України від 3 квітня 1993 р. "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" Передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин в день і повного робочого дня у вихід ний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячно норми робочого часу. Видається, уряд України припустився помилки, встановивши такі обмеження для державних підприємств. Вони не відповідають ринковим принципам, спрямованим на розширення господарської самостійності суб'єкті] трудових відносин. Всі економічні реформи, що проводились за часів СРСР, розпочиналися з розширення прав підприємств а через невеликий проміжок часу неодмінно встановлювались обмеження, і це було кінцем реформ. З цього приводу цікаво навести приклад щодо нормування робочого часу у Великобританії, з якого видно, що розуміється під роботою, і які права мають роботодавець і працівник. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, у 1980 році було підписано контракт, який передбачав найнасиченіший робочий тиждень. Лікар Пол Ашот, 32 років, анестезіолог — реєстратор Головного госпіталю Біркенхеда, зобов'язався працювати по 142 години на тиж-день. В середньому для сну залишалося 3 години 42 хвили-ни 51 секунда на день. Ще один з докторів підписав кон-тракт на роботу протягом 110 годин на тиждень або чергуван-ня на 148 годин. З другого боку, деякі контракти для універ-ситетських лекторів на повній ставці передбачають 3-годин-ний тиждень або 72-годинний рік, що триває 24 тижні (Книга рекордов Гиннеса.1988: Пер. с англ. — М.: Сов. Россия, 1989. — С. 177). Очевидно, питання використання робочого часу повинні повністю знаходитись у компетенції роботодавця, і саме ринкові умови врешті повинні пояснити, що головним у роботі є не кількість відроблених годин, а якість роботи та її результати.

Слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Мініс-трів України №245 стосується лише підприємств, установ і організацій державної форми власності. На підприємствах інших форм власності такі обмеження не застосовуються.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночас-но з відпусткою за основним місцем роботи на загальних підставах. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відпуст-ки" щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи в перший рік ро-боти на даному підприємстві за бажанням працівника нада-ються, в тому числі сумісникам, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Відпустка на роботі за сумісницт-вом також оплачується.

Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених КЗпП України, а також у разі прий-няття працівника, що не є сумісником, або встановлення об-меження сумісництва в зв'язку з особливими умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги (п. 8 Поло-ження про умови роботи за сумісництвом працівників дер-жавних підприємств, установ, організацій).

Запис в трудову книжку відомостей про роботу за суміс-ництвом може здійснюватися за бажанням працівника за місцем основної роботи. Згідно з чинним законодавством основною роботою вважається та робота, де зберігається тру-дова книжка працівника. На осіб, працюючих за сумісницт-вом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових кни-жок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердже-ної наказом Мінпраці України, Мінюстиції України, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 p. №58 (зі змінами, внесе-ними наказом від 26 березня 1996 p. №29).

У Додатку до Положення про умови роботи за суміс-ництвом працівників державних підприємств, установ, органі-зацій міститься Перелік робіт, які не вважаються сумісництвом. До них відносяться літературна робота, яка оплачується з фонду авторського гонорару; технічна, медична, бухгалтерська й інша експертиза з разовою оплатою праці; педагогічна ро-бота з почасовою оплатою праці в обсязі не більше 240 годин в рік; робота без заняття штатної посади на тому ж підпри-ємстві; інша робота, яка виконується в тому випадку, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи, та ін.

Не є сумісництвом робота, що виконується за цивільно-правовими договорами доручення, підряду та ін.

Трудові спори сумісників розглядаються в порядку, пе-редбаченому законодавством про трудові спори.

Трудовий договір про суміщення професій і посад

Від сумісництва потрібно відрізняти суміщення професій і посад, під яким розуміється форма організації праці, при