Відповідно до джерела фінансування визначається і сек-тор народного господарства, де молодий фахівець буде пра-цевлаштований. Особи, які навчалися за державний рахунок, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу уго-ду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання і отримання відповідної кваліфікації відпрацювати в держав-ному секторі народного господарства не менше 3 років.

Порядок працевлаштування випускників, які навчалися за рахунок коштів відповідних юридичних і фізичних осіб, визначається угодою між ними.

Випускники, які навчалися за власні кошти, мають право обирати місце працевлаштування за власним бажанням.

Працевлаштування молодих фахівців здійснюється на осно-ві Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-вихов-них закладів України, затвердженого наказом Міносвіти Украї-ни від 23 березня 1994 p. №79 (із змін., внес. наказом від 9 грудня 1996 p. №379) (Інформаційний бюлетень Українського державного центру правової інформації. — 1994. —№14).

Постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 1996 p. №992 затверджений Порядок працевлаштування випускників ви-щих учбових закладів, підготовка яких здійснювалася на дер-жавне замовлення (ЗП України. - 1996. - №17. - Ст. 460). Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєна кваліфікація спеціаліста з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими спеціалістами протягом 3 років, а випускники професійного навчально-ви-ховного закладу — 2 років, з моменту укладення ними тру-дового договору із замовником. Час навчання в інтернатурі в цей період не включається. Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за держзамов-ленням укладають з ними угоди за спеціальною формою. Випускники, які уклали таку угоду, зобов'язані відпрацюва-ти за місцем призначення не менше 3 років.

Розірвання угоди допускається з поважних причин: вста-новлення інвалідності І або II групи, внаслідок чого випуск-ник не може виїхати на роботу за призначенням; встанов-лення інвалідності І або II групи у чоловіка (дружини) ви-пускника, одного з батьків (або осіб, що їх замінюють); якщо випускник — вагітна жінка, мати або батько, що має дитину у віці до 3 років або дитину, яка згідно з медичним виснов-ком потребує догляду (до досягнення нею 6-річного віку);

самотня мати або батько, які мають дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда; проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за кон-трактом, і служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника; вступ у вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації для випускників навчальних за-кладів І—II рівнів акредитації.

Випускники працевлаштовуються на місця, доведені до вищого навчального закладу за держзамовленням. Керівни-цтво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому оформляється картка праце-влаштування випускника. Замовник (міністерство, обласні держадміністрації, державні організації й установи) за 2 місяці до закінчення навчання повинні підтвердити вищому на-вчальному закладу достовірність місць для працевлашту-вання.

Випускнику після закінчення вищого навчального закладу вручаються диплом про його закінчення, направлення на ро-боту і видаються належні випускникові кошти, які перерахо-вані вищому навчальному закладу замовником. Направлен-ня на роботу є підставою для укладення трудового договору між молодим спеціалістом і замовником.

Випускнику, який виявив бажання працевлаштуватися самостійно (у випадку, якщо з ним не укладений цільовий договір), на його письмове прохання видається довідка про можливість самостійного працевлаштування. Така ж довідка видається у випадку, якщо навчальний заклад не вирішив питання про працевлаштування випускника.

Молодий фахівець зобов'язаний прибути до місця при-значення в термін, визначений у направленні на роботу.

У разі неприбуття молодого фахівця з направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за при-значенням; звільнення його з ініціативи адміністрації за по-рушення трудової дисципліни; звільнення з власного бажан-ня протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкоду-вати у встановленому порядку до державного бюджету вар-тість навчання і компенсувати замовнику всі витрати (п. 2 Указу Президента від 23 січня 1996 p. №77/96; п. 18 Поло-ження про сприяння в працевлаштуванні випускників дер-жавних вищих навчальних і професійних навчально-вихов-них закладів України, затвердженого наказом Міносвіти від 23 березня 1994 p. №79; п. 14 Порядку працевлаштування ви-пускників вищих учбових закладів, підготовка яких здійсню-валася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 p. №992).

Вказане положення знайшло підтримку й у думці Вер-ховного Суду України (див. Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1998. — №8. - С. 220).

Проте положення про обов'язок випускника відшкодува-ти до Державного бюджету вартість його навчання викли-кає заперечення. Ця норма встановлена підзаконними нор-мативно-правовими актами, в той час як в ст. 53 Конституції України визначено, що держава забезпечує доступність і безоплатність професійно-технічного і вищого навчання в державних і комунальних навчальних закладах. Цілком ймо-вірно, ця норма протримається до чергового конституційного звернення громадян і рішення Конституційного Суду, яким така норма, є підстави сподіватися, буде визнана неконститу-ційною. У цьому випадку має місце публічно-правовий ха-рактер суспільних відносин, в яких держава виконує кон-ституційний обов'язок щодо безкоштовного навчання. Сти-пендіальні виплати носять характер соціальної підтримки студентів з боку держави і є по суті соціальною допомогою, яка надається на прожиття студентам. Розміри їх