(із змінами внесеними наказом Мінпраці України від 5 лютого 1998р. №18) // Інформаційний бюлетень Мініс-терства праці та соціальної політики України. — 1997. — №12. - С. 27-28; 1998. - №3. - C. 38) встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормуван-ня часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й ко-лом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує робо-ту понад нормальну тривалість робочого часу.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюєть-ся встановлений на підприємстві, в установі, організації ре-жим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповнова-жений ним орган не має права систематично залучати праців-ників, які працюють за таким режимом, до роботи понад вста-новлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутріш-нього трудового розпорядку таким чином, щоб була передба-чена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в межах нормального робочого часу.
Ненормований робочий день на підприємствах, в устано-вах, організаціях, незалежно від форм власності, може засто-совуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:—
для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;—
для осіб, робочий час яких за характером роботи по-діляється на частини невизначеної тривалості (сільське гос-подарство);—
для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої вла-ди за погодженням з відповідними галузевими профспілка-ми можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, про-фесій і посад працівників з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру-женості, складність і самостійність у роботі, необхідність пе-ріодичного виконання службових завдань понад встановле-ну тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюєть-ся конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, по-саді, що дають право на цю відпустку.
Ненормований робочий день потрібно відрізняти від надурочної роботи.
На Заході спостерігається тенденція росту застосування багатозмінних робіт. Найбільш поширена робота в дві зміни, хоча застосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна ро-бота забезпечує велику ефективність і рентабельність ви-робництва, але викликає опір з боку працюючих. Тому пе-редбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все це підвищена оплата у вигляді надбавки в розмірі від 10 до 30% залежно від виду зміни. Встановлена додатко-ва відпустка за роботу у вечірню чи нічну зміну, скорочена тривалість нічної зміни, заборона залучення до таких робіт осіб похилого віку. Подальше поширення такого режиму пов'язується з необхідністю скорочення тривалості робочого тижня до 30—20 годин у тиждень (Киселев И.Я. Цит. раб. — С.115).