Надурочна робота та чергування

Надурочними роботами вважаються роботи понад вста-новлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП). Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і ст. 62 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган може застосувати надурочні ро-боти тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, ви-робничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадське необхідних робіт по водо-, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспор-ту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслі-док непередбачених обставин чи випадкової затримки з тех-нічних умов виробництва не могла бути закінчена в нор-мальний робочий час, коли припинення її може привести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх ви-кликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажу-вальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправ-лення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівни-ка, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви;

в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобо-в'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучення працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Законодавством встановлені й інші випадки застосуван-ня надурочних робіт. Так, у п. 15 Положення про порядок та умови проходження служби в митних органах, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 p., вказується на службову необхідність як підставу для застосування надурочних робіт.

Забороняється залучати до надурочних робіт:—

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до З років;—

осіб, молодших 18 років;—

працівників, які навчаються в загальноосвітніх шко-лах і професійно-технічних училищах без відриву від ви-робництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дити-ну-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можли-ве лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медич-ним рекомендаціям (ст. 63 КЗпП).

Для проведення надурочних робіт необхідна згода проф-кому і видання наказу (розпорядження) власником.

Надурочна робота компенсується підвищеною оплатою (див. ст. 106 КЗпП).

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кож-ного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Необхідно розрізняти надурочну роботу і ненормований робочий день. До надурочних робіт можуть залучатися будь-які працівники, а працювати за режимом ненормованого робочого часу — лише ті, професії і посади яких містять-ся в списку, що є додатком до колективного договору підпри-ємства, установи, організації. Якщо стосовно надурочних робіт встановлені граничні норми їх застосування протягом ка-лендарного року, то подібне правило не встановлене віднос-но ненормованого робочого дня. Власнику лише забороняється систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Надурочні роботи виконуються у виняткових випад-ках, які носять характер заздалегідь непередбачених і не-планованих ситуацій, перелік яких є вичерпним та міститься в ст. 62 КЗпП, а роботи понад нормальну тривалість робочо-го часу — в режимі ненормованого робочого дня проводять-ся у міру виробничої необхідності.

Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою, а ненормований робочий час компенсується наданням щоріч-ної додаткової відпустки.

Як бачимо, законодавством України про працю надуроч-ною вважається лише робота, до виконання якої власник або уповноважений ним орган залучає працівників у винятко-вих випадках, передбачених законодавством і ч. З ст. 62 КЗпП. Тобто якщо працівник добровільно бажає працювати понад встановлену тривалість робочого дня, така робота не вважаєть-ся надурочною і не оплачується. Між тим на Заході правове регулювання надурочної роботи є більш гнучким і ефектив-ним. Надурочна робота, як правило, носить добровільний ха-рактер і лише у випадках, передбачених законом, є обов'язко-вою. У деяких країнах встановлено, що надурочна робота обо-в'язкова, якщо інше не обумовлено у колективному договорі.

Є країни, де тривалість надурочної роботи не обмежується для всіх працівників (федеральне законодавство США, Да-нія) або для дорослих робітників-чоловіків (Великобрита-нія, Японія). Хоча у більшості західних країн надурочні ро-боти допускаються в межах максимуму, встановленого у за-коні. Надурочні роботи компенсуються, як правило, підви-щеною оплатою (у відсотках до основної тарифної ставки), однак в деяких країнах (Франція, ФРН, Італія, Данія, Швей-царія та деяких інших) законом або колективним договором встановлено, що за певними умовами надурочні роботи мо-жуть бути компенсовані відгулом (Киселев И.Я. Цит. раб. — С. 112-113).

Чергування

Чергування — це знаходження працівника на підприєм-стві за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'я-зання невідкладних питань, які не входять в коло обов'язків працівника за трудовим договором. Чергування може засто-совуватися у виняткових випадках і лише за згодою проф-спілкового комітету. Не допускається залучення працівника до чергувань частіше одного разу на місяць. Чергові не по-винні виконувати обов'язків щодо перевірки перепусток на вході й виході з підприємства, обов'язків сторожів, прийому пошти, прибирання приміщень тощо. У разі залучення до чер-гування після закінчення робочого дня початок наступного робочого дня має бути перенесено на пізніший час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може пере-вищувати нормальної тривалості робочого дня.

Чергування у вихідні й святкові