Облік робочого часу
Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.
У складі відпрацьованого працівником часу окремо вра-ховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо.
Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кож-ного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку переробка про-тягом робочого дня не може бути компенсована недоробкою в інші робочі дні. У відповідності до ст. 61 КЗпП на безпе-рервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділен-нях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (ро-боти) не може бути додержана встановлена для даної кате-горії працівників щоденна або щотижнева тривалість робо-чого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсу-мованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робо-чого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (40-годинного робочого тижня або ско-роченого робочого часу для окремих категорій працівників).
В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліко-вим періодом є тур — час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи. При підсумову-ваному обліку робочого часу норма робочого часу визна-чається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми відніма-ються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумовуваному об-ліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.
При підсумовуваному обліку робочого часу можлива переробка двох видів. Переробка понад норму годин і водно-час понад встановлений графік є надурочною роботою і ком-пенсується підвищеною оплатою. Переробка понад норму го-дин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.
Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу, щотижневі дні відпочинку можуть встанов-люватися в різні дні тижня відповідно до графіків змінності.
Слід підкреслити, що у західних країнах значно пошире-ний підсумований облік робочого часу. При цьому має місце гнучкий розподіл робочого часу протягом облікового періо-ду (місяця, кварталу, року), тобто мобільний режим праці. Такий режим може бути зафіксований в індивідуальному трудовому договорі, що нашим законодавством не передба-чено. При укладенні трудового договору узгоджується тиж-нева, місячна, квартальна чи річна тривалість робочого часу, яка може змінюватися за розсудом наймача в межах вста-новленого максимуму протягом облікового періоду. Є й інший варіант. У трудовому договорі не встановлюється конкретна тривалість робочого часу. Передбачається лише, що наймач вправі залучати працівника "за викликом" у разі необхід-ності з зазначенням або без зазначення тривалості робочого дня. У цьому випадку заробітна плата залежить від фактич-но відпрацьованих годин.
До недавнього часу нові режими робочого часу не пе-редбачалися законодавством, а іноді були закріплені спочат-ку в правилах внутрішнього трудового розпорядку, а пізніше — в колективному договорі. Сьогодні мобільні графіки ре-жиму робочого часу передбачені законодавством Франції, ФРН, Бельгії.
Взагалі сьогодні на Заході спостерігається тенденція до індивідуалізації та персоналізації режимів праці. Це важли-ва риса сучасного виробництва, саме вона буде відзначати застосування робочої сили в XXI ст., коли будуть врахову-ватися вік, сімейний стан, психіка, особисті схильності, життє-вий біологічний ритм тощо та залежно від цього визначати-меться трудове навантаження кожного працівника. Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці. За цим — майбутнє.
