Особам віком до 18 років надається щорічна основна від-пустка тривалістю 31 календарний день. При наданні праців-нику відпустки у рік, коли йому виповнюється 18 років, тривалість її визначається в залежності від відпрацьованого ним часу: за рік, коли він був неповнолітнім із розрахунку 31 календарний день за робочий рік, а після виповнення пов-ноліття в залежності від тривалості відпустки, встановленої для працівників відповідної професії.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівни-кам освіти та науковим працівникам надається щорічна ос-новна відпустка тривалістю до 56 календарних днів. Постано-вою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 p. №346 затверджений Порядок надання щорічної основної відпуст-ки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогіч-ним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам (Праця і зарплата. — 1996. — №5—6). У ньому, зокрема, передбачено, що названі працівники використову-ють щорічну основну відпустку повної тривалості, визначе-ної в Додатку до цього Порядку, у перший та наступні роки у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. У вищих закладах освіти, професійно-технічних за-кладах освіти ректор, директор, директор філії, проректор, декан факультету користуються правом на відпуску триваліс-тю 28 календарних днів, якщо не виконують педагогічне на-вантаження в цьому навчальному закладі, а при умові вико-нання не менше за '/з річної норми навчального наванта-ження користуються правом на відпуску тривалістю 56 ка-лендарних днів.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпуст-ка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів незалежно від того, є інвалідність на-слідком виробничої травми, професійного захворювання або загального захворювання.

. Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезон-них робіт і сезонних галузей, затверджений постановою Кабі-нету Міністрів України від 28 березня 1997 p. №278 (Ко-декс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — №11 — 12. — С. 401). Слід зазначити, що сезонні й тимчасові працівники до прийняття Закону України "Про відпустки" не користувалися правом на відпустку.

Тривалість відпусток окремих категорій працівників вста-новлена відповідними законами України. Так, згідно з Зако-ном України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" праців-никам, що працюють (перебувають у відрядженні) у зонах відчуження, у зоні гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоактивного контролю, тривалість відпустки становить від 42 до 56 календарних днів. Державні служ-бовці згідно з Законом "Про державну службу" користу-ються правом на відпустку тривалістю ЗО календарних днів. Закон України "Про статус народного депутата України" наділяє депутатів правом на відпустку у межсесійний період тривалістю 45 календарних днів. Суддям, прокурорам, слідчим прокуратури надається відпустка тривалістю ЗО робочих днів (згідно з Законом України "Про статус суддів") і ЗО кален-дарних днів (Закон України "Про прокуратуру").

Щорічна відпустка може включати основну і додаткову відпустку.

Додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів нада-ються працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із нега-тивним впливом на здоров'я шкідливих виробничих фак-торів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвер-дженим Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290 затвер-джений Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додат-кові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умова-ми праці та за особливий характер праці. Коло працівників, котрі мають право на таку відпустку, і порядок її надання передбачено наказом Міністерства праці і соціальної політи-ки України від 30 січня 1998 р. "Про затвердження Поряд-ку застосування Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" (Праця і зарплата. - 1998. - №3).

Конкретна тривалість такої додаткової відпустки вста-новлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в таких умовах (див. постанову Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 p. №442 "Про порядок проведения атестації робочих місць за умовами праці" (ЗП України. - 1992. - №9. - Ст. 211)).

Додаткова відпустка до 35 календарних днів за особли-вий характер праці надається окремим категоріям праців-ників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоцій-ним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я. Перелік таких робіт вказаний у Списку виробництв, робіт, професій і посад, який був затверджений Кабінетом Міністрів України 17 листо-пада 1997 р. за №1290. Конкретна тривалість додаткової від-пустки за особливий характер праці встановлюється колек-тивним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Особливі природні географічні й геологічні умови праці властиві гірським населеним пунк-там. Згідно із Законом України "Про статус гірських насе-лених пунктів України" від 15 лютого 1995 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №9. — Ст. 58) це міста, селища міського типу, сільські населені пункти, розташовані на висоті 500 метрів над рівнем моря, що мають недостатньо розвинену сферу застосування праці, систему