Додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колектив-ним договором, угодою. Така відпустка надається як компен-сація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодично-го виконання службових завдань понад встановлену три-валість робочого часу (див. Рекомендації щодо порядку на-дання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затвер-джені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 p. №7 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5 лютого 1998 p. №18) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики Украї-ни. - 1997. - №12. - С. 27-28; 1998. - №3. - C. 38).

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на одній підставі, обраній працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість праців-ників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особ-ливий характер праці". Щорічні додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких встановлено у цих списках позначкою "І".

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпуст-кою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основ-ної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 ка-лендарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах, 69 календарних днів. Наприклад, загальна тривалість основної і додаткової відпусток, що надається медикам, становить 31 календарний день. Згідно із Законом України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надаєть-ся не менше як на 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який визначається від дня укладання трудового договору. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290 "Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість праців-ників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та особли-вий характер праці" лікарям-терапевтам і педіатрам надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер роботи тривалістю 7 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються пра-цівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

У країнах Заходу тривалість щорічної оплачуваної від-пустки становить від 1 до 8 тижнів. Збільшення тривалості відпустки в багатьох країнах пов'язується з різноманітним порядком його застосування. Так, у Фінляндії 5-й тиждень відпустки може бути реалізований тільки в осінньо-зимо-вий період (між 30 вересня та 2 травня); в Швеції 5-й тиж-день відпустки за бажанням працівника може накопичува-тися протягом 5 років, тобто кожні 6 років працівник має відпустку тривалістю 10 тижнів.

Поряд із щорічною оплачуваною відпусткою для відпо-чинку законодавством та колективними договорами захід-них країн передбачені оплачувані та неоплачувані відпустки, які мають інші цілі, серед яких відпустки у зв'язку з сімей-ними обставинами, навчальні відпустки, для створення влас-ного підприємства тощо. Іноді надаються додаткові відпуст-ки для тих, хто не палить, для неповних людей. Згідно з колективними договорами надається і така відпустка як "себєтікл". Йдеться про тривалу до 11 місяців оплачувану, а іноді неоплачувану, відпустку, яка надається при досить три-валому стажі роботи на даному підприємстві один раз в 7 — 10 років. Хоча сьогодні така відпустка в чистому вигляді має обмежене застосування, однак у літературі підкреслюється необхідність її поширення як заходу стимулювання висо-кокваліфікованих працівників (Киселев И.Я. Цит. раб. — C. 120). Така відпустка розглядається як перехідний ступінь від повного трудового навантаження до виходу на пенсію.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну від-пустку, включає: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, кояи працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або част-ково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спри-чиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) (наприклад, згідно з ст. 12 Закону України "Про колективні договори і угоди" особи, які беруть участь в пе-реговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запро-шені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку та включенням цього часу до трудового стажу); 3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відпустки", за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку; 5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти; 6) період навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільне-них у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці,