Юридична відповідальність за порушення трудової дисципліни

Трудова дисципліна виступає об'єктом ряду правопору-шень, за які може наступати юридична відповідальність різних видів — адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, мате-ріальна.

Ряд порушень у трудових правовідносинах тягне засто-сування адміністративної відповідальності, причому це сто-сується не тільки найманих працівників, але й роботодавця, наприклад правопорушення в галузі охорони праці — по-рушення вимог законодавства про працю та охорону здоро-в'я на виробництві (ст. 41 КЗпАП), ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, угоди (ст. 41-1 КЗпАП), порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КЗпАП), ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КЗпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідеміч-них правил і норм (ст. 42 КЗпАП) тощо.

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за ряд порушень трудових обов'язків поса-довими особами. Зокрема, незаконне звільнення трудящого з роботи або невиконання рішення суду про поновлення на роботі з особистих мотивів, а так само інше грубе порушення законодавства про працю, вчинене посадовою особою держав-ного або громадського підприємства, установи чи органі-зації карається виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк до З років (ст. 133 КК України); відмова в прийомі на роботу з мотивів вагітності або відмова в прийомі на роботу матері, яка має грудну дитину, а так само зниження заробітної плати або звільнення жінки з роботи з тих же мотивів караються виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк до 2 років (ст. 134 КК України); умисне ущемлення посадовою особою прав і охоронюваних законом інтересів громадянина, зв'язане з пере-слідуванням його за подачу в установленому порядку про-позицій, заяв, скарг або за критику, що міститься в них, а так само за виступ з критикою в іншій формі карається позбав-ленням права займати певні посади на строк до 1 року або штрафом у розмірі від 50 до 120 мінімальних розмірів заро-бітної плати, а якщо такі дії спричинили істотну шкоду пра-вам і охоронюваним законом інтересам громадянина — по-збавленням волі на строк до 2 років або виправними робота-ми на строк від 1 до 2 років, або позбавленням права займа-ти певні посади на строк до 3 років (ст. 134-1 КК України);

порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від фори власності, громадянином-власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоро-в'я громадян, карається виправними роботами на строк до 1 року, або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати; таке саме діяння, якщо воно спричинило нещасні ви-падки з людьми, — позбавленням волі на строк до 4 років (ст. 135 КК України).

Трудове право у своїй структурі передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відпові-дальність за трудовим правом — окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами тру-дового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції. Підста вою такої відповідальності є трудове правопорушення — винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Трудове правопорушення складається з двох різновидів: дисциплінарно-го проступку і трудового майнового правопорушення. За-гальним для цих правопорушень є недотримання саме тру-дових обов'язків працівником. Однак особливості кожного з вказаних видів правопорушення зумовлюють застосування двох видів відповідальності в рамках трудового права — дисциплінарної і матеріальної.

На думку Л.А. Сироватської, відмінність таких правопо-рушень спричинена тим, що: 1) сфера дії норм про матеріальну відповідальність працівників значно ширша від сфери дії санкцій дисциплінарного характеру, оскільки дисциплінарні санкції застосовуються лише за дисциплінарний проступок, а матеріальна відповідальність настає і при адміністративному правопорушенні, і при кримінальному злочині, якщо останні пов'язані з заподіянням шкоди підприємству, з яким праців-ник перебуває у трудових відносинах; 2) дисциплінарні санк-ції можуть бути замінені іншими заходами впливу, оскіль-ки вони за своєю суттю є карними, а санкції матеріальної відповідальності, які є право відновлюючими, не можуть бути замінені; 3) дисциплінарні санкції вимагають наявності акта їхнього застосування з боку уповноважених органів, в той час як обов'язок працівника відшкодувати шкоду може бути реалізований і без такого акта (Сыроватская Л.А. Ответствен-ность за нарушение трудового законодательства. — М.: Юрид. лит., 1990. - С. 44-45).

Дисциплінарна відповідальність — це один з видів юри-дичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисцип-лінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Тобто у трудових правовідносинах власник має дисциплінарну вла-ду щодо працівника, і працівник несе дисциплінарну відпові-дальність саме перед власником (роботодавцем), а не перед державою (державним органом), як це має місце при адміні-стративній та кримінальній відповідальності.

Правовий механізм дисциплінарної відповідальності складається з правових норм, котрі передбачають підставу дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження. У законодавстві виділяється два види дисциплінарної відповідальності: за-гальна і спеціальна.