Поняття та загальна характеристика матеріальної відповідальності

Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору — працівника або власника (уповнова-женого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, за-подіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановлено-му законом розмірі й порядку.

Матеріальній відповідальності властиві усі ознаки юри-дичної відповідальності. Так, матеріальну відповідальність характеризує державний примус, тобто примус до виконання норм права. Ця ознака у різних галузях виявляється по-різно-му. Так, у цивільному та трудовому законодавстві передбаче-на можливість добровільного виконання обов'язку (добро-вільне відшкодування заподіяної шкоди). В усіх випадках діяльність щодо здійснення державного примусу можлива за умови додержання певного процедурно-процесуального порядку.

Підставою юридичної відповідальності являється право-порушення, яке вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує відповідні правовідносини і відпо-відну відповідальність особи, яка вчинила правопорушення.

Працівник повинен дбайливо ставитися до майна власника підприємства, установи, організації. У свою чергу власник (або уповноважений ним орган) повинен створити працівникам умови, що забезпечують повне збереження дорученого їм майна, забезпечити здорові та нешкідливі умови праці. Не-виконання чи неналежне виконання таких обов'язків, по-кладених на сторони трудового договору, якщо внаслідок цього заподіяна матеріальна шкода, утворює собою трудове майнове правопорушення і є підставою для матеріальної від-повідальності. Не являються правопорушеннями дії, які хоч і схожі з правопорушенням, але не визнаються такими внаслі-док обставин, при яких вони були вчинені: при необхідній обороні, крайній необхідності та виробничо-господарському ризику.

Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа), з яким він перебуває в трудових правовідносинах.

Матеріальну відповідальність потрібно відрізняти від майнової відповідальності, передбаченої нормами цивільно-го права. Матеріальна відповідальність сторін трудового до-говору виникає при заподіянні шкоди тільки у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обо-в'язків. У трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі — не більше середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не повинна перевищу-вати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; нестримані доходи або упу-щена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип пов-ного відшкодування шкоди. Межі матеріальної відповідаль-ності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, яку виконує працівник, чого немає в цивільному праві. За нормами трудового права працівники звільняють-ся від матеріальної відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Тягар доведення наявності підстави й умов мате-ріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі (ст. 138 КЗпП України), тобто діє презумпція невинності працівника, в той час як у ци-вільному праві встановлена презумпція вини заподіювана шкоди.

Матеріальна відповідальність може бути покладена не-залежно від притягнення працівника до дисциплінарної, ад-міністративної або кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність у трудовому праві носить двосторонній, взаємний характер. Складовими частинами її є: матеріальна відповідальність працівників і матеріальна від-повідальність роботодавця — власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи. Працівник, котрий заподіяв шкоду майну власника внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків за трудо-вим договором, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду. Роботодавець або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність перед працівником за шкоду, заподіяну здо-ров'ю внаслідок невиконання обов'язків щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці; за незабезпечення збережен-ня особистих речей працівника при виконанні ним трудових обов'язків; за порушення права працівника на працю: при необгрунтованій відмові в прийомі на роботу, незаконному відстороненні від роботи, незаконному переведенні на іншу роботу, при незаконному звільненні з роботи, у разі непра-вильного або не відповідного чинному законодавству фор-мулювання причини звільнення в трудовій книжці, що пере-шкоджає працевлаштуванню працівника, у зв'язку із затрим-кою трудової книжки при звільненні, у разі затримки вико-нання рішення про поновлення працівника на роботі.

Матеріальна відповідальність працівників регулюється главою IX КЗпП "Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприєм-ству, установі, організації". Велике значення при розгляді питань про матеріальну відповідальність працівників мають керівні постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, запо-діяної підприємствам, установам, організаціям їх працівни-ками" від 29 грудня 1992 p. №14 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 березня 1997 p. №3 (Право України. — 1993. — №5— 6; Вісник Верховного Суду України. — 1997. - №2), "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від Зі березня 1989 p. №3 (Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—1997рок:и). - Сімферополь, 1997).

Матеріальна відповідальність власника перед працівни-ком за шкоду, заподіяну здоров'ю, регулюється: Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p.; Пра-вилами відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподія-ної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико-нанням ним трудових обов'язків, затвердженими постано-вою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 p. №472 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №492 від 18 липня 1994 p.) (Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці і соціаль-ної політики України. - 1994. - №9-10); від 3 жовтня 1997 p. №1100 (Урядовий кур'єр. - 1997. - 25 жовтня. Пов-ний текст із змін. див. Відшкодування матеріальної і мораль-ної