організацією мо-жуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, пе-реданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва", а та-кож Типовим договором про повну індивідуальну матері-альну відповідальність (із змін. та доп.) (див. Кодекс за-конів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — №11—12. — С. 535—538). У переліку за основу при-тягнення працівників до матеріальної відповідальності по-кладений зміст їх трудових обов'язків, виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням матеріальних цінностей. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню. У зв'яз-ку з цим треба відмітити, що на практиці керівники підпри-ємств відчувають потребу укладати договори про повну мате-ріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (вико-нувана робота) в зазначеному переліку не вказані. Так, на-приклад, такі договори укладаються з лаборантами кафедр вищих навчальних закладів, з майстрами дільниць у буді-вельних організаціях тощо, хоча правових наслідків такий договір не має. Працівник не може бути притягнений до повної матеріальної відповідальності на підставі укладеного договору про повну матеріальну відповідальність, якщо його посада не міститься у переліку. Такий договір має не більш ніж моральне значення. Таким чином, назріла необхідність у розробці та прийнятті нового переліку посад (виконуваних робіт), зайняття (виконування) яких передбачає укладання договору про повну матеріальну відповідальність.
Недійсними є договори про повну матеріальну відпові-дальність, укладені з особами, котрі не досягли 18-літнього віку. Укладення договору про повну матеріальну відпові-дальність є обов'язковим, якщо працівник виконує обов'яз-ки щодо обслуговування матеріальних цінностей і це скла-дає його основну трудову функцію. Відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийому громадянина на роботу, що передбачає обов'язкове укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність. Така відмо-ва без поважної причини вже прийнятого на роботу праців-ника є порушенням трудової дисципліни з усіма витікаючи-ми звідси наслідками. При відмові від укладення договору про повну матеріальну відповідальність внаслідок поваж-них причин, власник зобов'язаний надати працівнику іншу роботу, а при її відсутності або відмові працівника від пере-ведення останній може бути звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП.
2. Одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (п. 2 cm. 134). Майно та інші цінності за разо-вими документами можуть отримувати працівники, для яких обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової функції і їх посади не містяться в названому вище переліку. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися головному бухгалтеру підприємства; особам, яким за вироком суду заборонено займати матеріально-відпові-дальні посади протягом певного часу; особам, що мають су-димість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі зло-чини, якщо судимість не знята і не погашена.
3. Шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. З cm. 134). До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної злочином, повинні до-даватися докази, що підтверджують здійснення працівником таких дій, встановлених в порядку кримінального судочинства. Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв'язку з передачею винного на поруки, це не виключає зас-тосування матеріальної відповідальності. У разі оголошення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину працівник не притягується до матеріальної відповідальності за п. З ст. 134 КЗпП.
4. Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані (п. 4 cm. 134). Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому пов-на матеріальна відповідальність за шкоду наступає незалеж-но від того, умисно або з необережності заподіяна шкода. Працівник, який у нетверезому стані заподіяв шкоду підпри-ємству, установі, організації, несе повну матеріальну відпові-дальність за пряму дійсну шкоду, в тому числі за псування по недбалості сировини, матеріалів при виготовленні про-дукції, а також іншого майна. Повна матеріальна відпові-дальність покладається на працівника, що знаходився в не-тверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов'язання і в зв'язку з цим понесло збитки. Власник зобов'язаний довести, що шкоду заподіяно працівником в нетверезому стані. Доказами може бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо. Вони повинні бути відповідно оцінені судом при вирішенні пи-тання про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності. Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 29 грудня 1992 p. №14 указав на те, що змен-шення розміру відшкодування за шкоду, заподіяну в нетве-резому стані, як правило, не допускається.
5. Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі й при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користуван-ня підприємством, установою, організацією (п. 5 cm. 134). Наведений перелік збігається з переліком, передбаченим п. 1 ст. 133 КЗпП, який передбачає обмежену відповідальність в межах середнього місячного заробітку, а різниця полягає у формі вини працівника. Повна матеріальна відповідальність наступає за умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, псування або знищення вказаного майна сталися з необе-режності (недбалості), наступає матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку.
6. Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків (п. 6