Правові питання організації виробничого навчання
Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове або інше виробниче навчання за рахунок підприємства, установи та організації (ст. 201 КЗпП).
Професійна підготовка (навчання) — оволодіння пев-ними навиками і знаннями за певною професією або спе-ціальністю. Професія (латинською professio, від profiteer — оголошую своєю справою) — рід трудової діяльності, що ви-магає певної підготовки і що є, звичайно, джерелом існуван-ня. Різновидом професії є спеціальність. В Україні основний шлях отримання професійної освіти — навчання в профе-сійно-технічних та вищих закладах освіти. Однак практи-кується підготовка і курсове навчання робітників безпосе-редньо на виробництві, і, згідно з нормами чинного законо-давства, здійснюються вони за рахунок підприємства, уста-нови і організації. Підготовка нових робітників — це про-фесійне навчання людей, які не мали професії або спеціаль-ності. їх прийнято називати учнями. Як правило, на вироб-ництві готують кадри за спеціальностями, що не вимагають тривалих термінів навчання.
Основними формами навчання є: індивідуальне, бригад-не і курсове навчання. При індивідуальній формі учня при-кріплюють до кваліфікованого працівника або включають до складу робочої бригади, де його навчає бригадир або інший висококваліфікований робітник з числа членів бригади. При бригадній формі навчання учні об'єднуються в бригади, які очолюють бригадири (інструктори виробничого навчання). Є також спеціальності, які вимагають більш поглибленого вивчення теоретичних знань. З цією метою використовуються курси, тобто проводиться курсове навчання особливо склад-них професій. Терміни виробничого навчання різні, встанов-люються залежно від професії, кваліфікації та загальноосвіт-
. Правові питання організації виробничого навчання
Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове або інше виробниче навчання за рахунок підприємства, установи та організації (ст. 201 КЗпП).
Професійна підготовка (навчання) — оволодіння пев-ними навиками і знаннями за певною професією або спе-ціальністю. Професія (латинською professio, від profiteer — оголошую своєю справою) — рід трудової діяльності, що ви-магає певної підготовки і що є, звичайно, джерелом існуван-ня. Різновидом професії є спеціальність. В Україні основний шлях отримання професійної освіти — навчання в профе-сійно-технічних та вищих закладах освіти. Однак практи-кується підготовка і курсове навчання робітників безпосе-редньо на виробництві, і, згідно з нормами чинного законо-давства, здійснюються вони за рахунок підприємства, уста-нови і організації. Підготовка нових робітників — це про-фесійне навчання людей, які не мали професії або спеціаль-ності. їх прийнято називати учнями. Як правило, на вироб-ництві готують кадри за спеціальностями, що не вимагають тривалих термінів навчання.
Основними формами навчання є: індивідуальне, бригад-не і курсове навчання. При індивідуальній формі учня при-кріплюють до кваліфікованого працівника або включають до складу робочої бригади, де його навчає бригадир або інший висококваліфікований робітник з числа членів бригади. При бригадній формі навчання учні об'єднуються в бригади, які очолюють бригадири (інструктори виробничого навчання). Є також спеціальності, які вимагають більш поглибленого вивчення теоретичних знань. З цією метою використовуються курси, тобто проводиться курсове навчання особливо склад-них професій. Терміни виробничого навчання різні, встанов-люються залежно від професії, кваліфікації та загальноосвіт-
424
ньої підготовки. Після закінчення професійного навчання на виробництві робітнику присвоюється кваліфікація (розряд, категорія) за професією згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником і надається робота відповідно до набутої квалі-фікації.
Продуктивність праці — це показник трудової діяль-ності працівників. Підвищення продуктивності праці — голов-ний резерв зменшення вартості продукції й витрат на її вироб-ництво. Правильно й ефективно використовувати машини можуть лише люди, які мають належну технічну підготовку. Науково-технічний прогрес, тобто поступальний розвиток науки і техніки, пред'являє зростаючі вимоги до рівня осві-ти, кваліфікації та відповідальності працівників. Кваліфі-каційні вимоги до робітників на виробництві постійно зрос-тають. Тому отримані працівником професійні знання і на-вики періодично вимагають поповнення або оновлення, тоб-то підвищення кваліфікації або перепідготовки працівника.
Перепідготовка — це навчання працівників, які вже ма-ють професію, з метою здобуття нової. Форми перепідготов-ки працівників такі ж, як і при професійній підготовці.
Кваліфікація (від латинського Qualis який за якістю) — це рівень підготовленості, міра готовності до будь-якого виду праці. Кваліфікована праця є складною працею, що вимагає спеціальної підготовки, наявності у працівника навиків, умінь та знань для виконання певних видів робіт. Значення і роль кваліфікованої праці велике. Вона створює за одиницю часу більшу вартість, ніж некваліфікована праця.
Під підвищенням кваліфікації розуміється професійне навчання, спрямоване на послідовне вдосконалення професій-них знань, навиків і умінь з уже набутої професії. Періо-дичність навчання з метою підвищення кваліфікації встанов-люється міністерствами, а її тривалість — відповідними на-вчальними програмами. Підвищення кваліфікації може здійснюватися і з відривом від виробництва, при цьому вста-новлені такі мінімальні державні гарантії:—
збереження середньої мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання;—
оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;—
виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.
425
Ці та інші гарантії і компенсації передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направля-ються для підвищення кваліфікації, підготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" (Кодекс за-конів про працю з постатейними матеріалами / / Бюлетень законодавства та юридичної практики України. — К.: Юрін-ком, 1997. — №11—12), а також Положенням про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 p. №287 із
