Продуктивність праці — це показник трудової діяль-ності працівників. Підвищення продуктивності праці — голов-ний резерв зменшення вартості продукції й витрат на її вироб-ництво. Правильно й ефективно використовувати машини можуть лише люди, які мають належну технічну підготовку. Науково-технічний прогрес, тобто поступальний розвиток науки і техніки, пред'являє зростаючі вимоги до рівня осві-ти, кваліфікації та відповідальності працівників. Кваліфі-каційні вимоги до робітників на виробництві постійно зрос-тають. Тому отримані працівником професійні знання і на-вики періодично вимагають поповнення або оновлення, тоб-то підвищення кваліфікації або перепідготовки працівника.

Перепідготовка — це навчання працівників, які вже ма-ють професію, з метою здобуття нової. Форми перепідготов-ки працівників такі ж, як і при професійній підготовці.

Кваліфікація (від латинського Qualis який за якістю) — це рівень підготовленості, міра готовності до будь-якого виду праці. Кваліфікована праця є складною працею, що вимагає спеціальної підготовки, наявності у працівника навиків, умінь та знань для виконання певних видів робіт. Значення і роль кваліфікованої праці велике. Вона створює за одиницю часу більшу вартість, ніж некваліфікована праця.

Під підвищенням кваліфікації розуміється професійне навчання, спрямоване на послідовне вдосконалення професій-них знань, навиків і умінь з уже набутої професії. Періо-дичність навчання з метою підвищення кваліфікації встанов-люється міністерствами, а її тривалість — відповідними на-вчальними програмами. Підвищення кваліфікації може здійснюватися і з відривом від виробництва, при цьому вста-новлені такі мінімальні державні гарантії:—

збереження середньої мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання;—

оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;—

виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Ці та інші гарантії і компенсації передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направля-ються для підвищення кваліфікації, підготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" (Кодекс за-конів про працю з постатейними матеріалами / / Бюлетень законодавства та юридичної практики України. — К.: Юрінком, 1997. — №11—12), а також Положенням про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 p. №287 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 13 липня 1998 p. №1079 (ЗП України. - 1996.- №8. - Ст. 249; Праця і зарплата. - 1998. - №14).

З метою вдосконалення підготовки, перепідготовки і підви-щення кваліфікації державних службовців Кабінет Міністрів України затвердив зміни і доповнення до постанов щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дер-жавних службовців (Про вдосконалення підготовки, пере-підготовки і підвищення кваліфікації державних службовців:

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 квітня 1998 p.. №499 // Праця і зарплата. - 1998. - №9. - С. 6.). Підви-щення кваліфікації за акредитованими в установленому по-рядку професійними програмами здійснюються для держав-них службовців V—VII категорій:

1) центральних органів виконавчої влади — у вищих навчальних закладах відповідно до Переліку вищих навчаль-них закладів з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої влади та ринкової економіки, затвердженого по-становою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1995 p. №560 з доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністра України від 18 лютого 1998 p. №196, а також у підпорядкованих зазначеним органам навчальних закладах підвищення кваліфікації;

2) місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування — у регіональних центрах підвищення квалі-фікації державних службовців, створених згідно з Указом Президента України від ЗО травня 1995 p. №398 "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дер-жавних службовців" та постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 19 лютого 1996 p. №224 (ЗП України. - 1996. - №7.—

Ст. 223), або, в окремих випадках, у навчальних закладах;

3) слухачі, які навчаються за заочною формою, користу-ються пільгами, передбаченими для студентів вищих закла-дів освіти, які навчаються без відриву від виробництва. На період підготовки магістерської роботи їм надається додат-кова відпустка за місцем роботи терміном на два місяці.

Типовими вимогами кваліфікаційних характеристик про-фесій кваліфікованих робітників, зайнятих на роботах висо-кого кваліфікаційного рівня V і VI розрядів VI-розрядної сітки, розробленими спільно з Міносвіти відповідно до За-кону "Про освіту" та Класифікатора професій ДК 003-95, передбачено вищу або професійно-технічну освіту відповід-ного освітньо-кваліфікаційного рівня (молодший спеціаліст, кваліфікований робітник), підвищення кваліфікації і стаж роботи за попереднім розрядом не менше одного року.

Визначивши важливість професійної підготовки та пе-репідготовки працівників, особливо без відриву від вироб-ництва, законодавець закріпив обов'язок власника (підприєм-ства) організовувати професійне навчання. Але цей обов'я-зок треба розглядати як елемент правового статусу власни-ка (підприємства), один із напрямків соціальної діяльності підприємства (Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 p. (із змін. та доп.)). Крім того, законо-давством передбачено ряд вимог до організації та проведен-ня виробничого навчання, а також до порядку надання пільг для даної категорії працівників.

Щоб навчання не приводило до збільшення робочого часу, теоретичні