Оплата праці за час навчання професіям, яким відповід-но до тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій працівників І розряд не присвоюється, провадиться виходячи з тарифної ставки найнижчого розряду відповідної професії.

За жінками, які звільняються від виконання важких робіт та робіт зі шкідливими умовами праці, зберігається попе-редня заробітна плата на час навчання або перекваліфікації.

Оплата праці працівників за час їх перекваліфікації або навчання іншим професіям, що зумовлені потребами вироб-ництва, провадиться: за 1-й місяць — 100%, 2-й місяць — 70%, 3-й місяць — 40% їх середнього заробітку на поперед-ньому місці роботи. Крім того, вказаним працівникам з 2-го місяця навчання за виготовлену ними придатну продукцію нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві нормами і розцінками. У разі навчання вказаних праців-ників на обладнанні, на якому працюють робітники, що на-вчають, оплата за весь час навчання провадиться, виходячи з середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Оплата праці учнів за час навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками провадиться почасово з розрахунку 50% тарифної ставки, встановленої для робіт-ників, які мають найнижчий розряд з професії, яку освою-ють. Після закінчення навчання техніки безпеки і ознайом-лення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчаєть-ся, провадиться за відрядною формою згідно з діючими на підприємстві нормами та розцінками. Якщо ті, хто навчають-ся, заробляють менше 50% тарифної ставки, за перші 2 місяці їм провадиться доплата до 50% зазначеної тарифної ставки. Починаючи з 3-го місяця навчання, оплата праці тих, хто навчається, провадиться за діючими на підприємстві норма-ми та розцінками без будь-яких доплат. Оплата праці учнів, що навчаються професій робітників, зайнятих на підземних роботах, а також праці робітників за час навчання інших професій зазначених робітників має й інші особливості. Зу-мовлено це передусім характером вказаних робіт.

У період виробничого навчання на працівника поширю-ються загальні норми трудового права та спеціальні норми з виробничого навчання.

Статистичні дані з питання професійного навчання й підвищення кваліфікації на виробництві засвідчують, що в цілому за галузями економіки за 1997 p. підвищили кваліфі-кацію понад 826 тис. працівників, що становить 96,2% порівняно з 1996 p. і 5,3% загальної чисельності працівників. Навчено нових професій понад 310 тис. працівників, що становить 82% порівняно з 1996 p. і 2% загальної чисельності працівників за станом на 1 січня 1998р. (Праця і зарплата. — 1998. — №9. — С. 16). Рівень кваліфікації працівників є вагомим чинни-ком економічних реформ, та, на жаль, на сьогоднішній день багато в чому відстає від потреб ринкової економіки. Нині періодичність підвищення кваліфікації в Україні становить 16 років, тоді як у країнах Західної Європи і Японії —3—5 років, а в Росії —7—8 років. Заданими фахівців Луганського НДІ соціально-трудових відносин, 4-річна перерва в роботі в нашій країні призводить до повної втрати працівником ква-ліфікаційних навиків і сприяє істотному подорожчанню вар-тості цієї робочої сили. Тому необхідно переглянути підхо-ди до організації професійної підготовки і підвищення ква-ліфікації працівників. Насамперед, це стосується засобів сти-мулювання працівників до творчого використання своїх здібностей, удосконалення кваліфікації. У розвинутих краї-нах, таких як Японія, Швейцарія, проявляють турботу про освіту й професійну підготовку своєї робочої сили, вклада-ють кошти в цю сферу.