Трудові колективи та їх правовий статус
Повноваження трудових колективів регулюються глава-ми II "Колективний договір", XVI-A "Трудовий колектив", статтями 52, 140, 142, 152, 153, 223, 252 КЗпП України, розді-лом IV "Управління підприємством і самоврядування тру-дового колективу" Закону України "Про підприємства в Україні", законами України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення ко-лективних трудових спорів (конфліктів)", "Про приватиза-цію державного майна" від19 лютого 1997 р. №90/97-ВР, "Про оренду державного і комунального майна". До прий-няття Закону України "Про трудові колективи" діє Закон СРСР від 17 червня 1983 р. "Про трудові колективи і підви-щення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, орга-нізаціями".
У відповідності до ст. 252-1 КЗпП України і п. 1 ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні" трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регу-люють трудові відносини працівника з підприємством. Заслу-говує підтримки норма проекту Закону України "Про трудові колективи", яка передбачає участь у реалізації повнова-жень трудового колективу колишніх працівників підприєм-ства, які вийшли на пенсію, звільнених у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, за станом здоров'я.
Напередодні прийняття Закону України "Про трудові колективи" і нового Трудового кодексу всі питання право-вого регулювання діяльності трудових колективів потребу-ють переоцінки у напрямку орієнтації їх на ринкові відно-сини і демократичні принципи. З таких позицій потрібно розглядати не тільки конкретні повноваження трудового колективу, його права й обов'язки, а насамперед саме поняття трудового колективу.
Очевидно, в основу конкретних пропозицій необхідно покласти об'єктивні суспільні інтереси роботодавця і най-маних працівників. У процесі виробництва можна виділити дві групи таких інтересів: спільні (співпадаючі) і проти-лежні. Трудовий колектив має спільні, співпадаючі інтереси з власником (роботодавцем) у стратегічному питанні про отримання якомога більшого прибутку, в ефективній органі-зації виробництва, у доборі кваліфікованих і сумлінних кадрів, у забезпеченні внутрішнього трудового розпорядку, трудо-вої дисципліни, дотриманні техніки безпеки, охорони праці. Протилежні інтереси лежать в основі розподілу прибутку, оплати праці, відрахувань з прибутку на заходи щодо впро-вадження нових захисних технічних засобів, безпеки праці, нешкідливих і безпечних технологій; фінансування з при-бутку заходів щодо соціально-побутового обслуговування працівників, надання додаткових трудових пільг. Зона не-співпадання соціальних інтересів досить велика, і традиційно в суспільній свідомості і в правовому регулюванні ці суб'єк-ти знаходяться по різні боки соціальних "барикад". Отже, з наведеного досить явно видно, що поняття "трудовий колек-тив" має охоплювати тільки найманих працівників, котрі працюють за трудовим договором. Причому йдеться про пра-цівників, котрі тривалий час працюють на підприємстві, оскіль-ки угоди, які приймаються за участю трудового колективу, як правило, мають довготривалий характер. З огляду на це осо-би, які виконують для підприємства разові роботи за цивіль-но-правовими договорами, до складу трудового колективу не повинні включатися.
Виходячи ж з наведеного вище законодавчого визначен-ня, у трудовий колектив включаються всі працюючі на підприємстві, а також і працюючі власники, трудові відносини яких виникають із членства і мають настільки суттєву спе-цифіку, що виходять за рамки трудового права (обгрунту-вання цього положення викладено у главі 1 даного підруч-ника). Очевидно, неможливо в такому варіанті забезпечити належне укладення колективного договору, бо змішування сторін приводить у непридатність сам принцип соціального партнерства і перетворює таку угоду в декларацію.
Закон України "Про підприємства в Україні" встанов-лює два види трудових колективів залежно від форми влас-ності, на якій засновано підприємство: трудовий колектив з правом найму робочої сили (тобто трудовий колектив пра-цюючих власників); трудовий колектив державного та іншо-го підприємства, в якому частка держави або місцевої ради становить у вартості майна більш як 50%. У зв'язку з цим розрізняють і повноваження цих видів трудових колективів.
У відповідності до ст. 15 Закону України "Про підприєм-ства в Україні" трудовий колектив з правом найму робочої сили:—
розглядає і затверджує проект колективного договору;—
розглядає і вирішує згідно з статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;—
визначає і затверджує перелік і порядок надання пра-цівникам підприємства соціальних пільг;—
бере участь у матеріальному і моральному стимулю-ванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціо-налізаторську діяльність, порушує клопотання про представ-лення працівників до державних нагород.
Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої ради у вартості майна становить більш як 50%:—
разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;—
приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.
З такою моделлю погодитися не можна. У першому ви-падку мова йде про колективного власника, і вся перерахо-вана регламентація його прав охоплюється повноваження-ми працюючих власників самостійно вирішувати питання організації, управління працею, надання самим собі пільг. Очевидно, такий колектив може і повинен врегулювати питання встановлення колективних умов праці в локальному нормативно-правовому акті. Але цей акт ніяк не може бути визнаний колективним договором у тому значенні, яке випли-ває із законодавства. Тут також має місце договірне регулю-вання праці, але співвласники домовляються між собою, бо в одній особі суміщають і власників, і працівників, їхня пра-ця не може бути визнана залежною, найманою. Це праця самостійна, "на себе" і " для себе".
Що ж до другого виду трудового колективу державного або комунального підприємства, то не можна погодитися з обмеженням його прав, оскільки найбільш значні повнова-ження — розглядати з власником зміни і доповнення до статуту підприємства,