У зв'язку з цим можна навести такий приклад. В 1995 році в Ірландії була ситуація, яка близько нагадувала сучас-ну ситуацію в Україні. За основу відродження "кельтського тигра" була обрана стратегія соціального партнерства та су-спільної злагоди. Як наслідок за декілька років економіка країни розквітла, зовнішній борг зменшився з $ 400 млрд до $300 млн. Щотижневе створюється 1000 робочих місць, се-редня заробітна плата у годину складає $ 5 (Работодатель работнику не волк // Office magazine. — 1999. — №6).

Нині через відсутність Закону України "Про організації роботодавців", невизначеність чинним КЗпП статуту цих орга-нізацій як суб'єктів трудового права повноваження організацій роботодавців та їхніх об'єднань у соціально-трудовій сфе-рі визначаються окремими нормативно-правовими актами.

Організації роботодавців та їхні об'єднання в порядку, передбаченому законодавством України та статутами, мають право представляти і захищати свої права й законні інтере-си, а також права й законні інтереси своїх членів у відноси-нах з профспілками, їхніми об'єднаннями та іншими органі-заціями найманих працівників, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань регулювання соціаль-но-трудових та економічних відносин.

Організації роботодавців та їхні об'єднання беруть участь у соціальному партнерстві з метою удосконалення соціаль-но-трудових відносин, досягнення взаєморозуміння, ком-промісів між сторонами соціального партнерства, запобіган-ня виникненню та розв'язанню колективних трудових спорів (конфліктів). Представники об'єднань роботодавців входять до складу Національної ради соціального партнерства. Згідно з п. 1 Положення про Національну раду соціального партнер-ства, затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 1993 p. №151/93, Національна рада соціального партнерства (далі — Національна рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, який створюється з представників Кабінету Міністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок (далі — сто-рони) для узгодження вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері. До Національної ради входять по 22 особи від профспілок, об'єднань роботодавців і представ-ників уряду.

Основними завданнями Національної ради є:—

узгодження шляхом тристоронніх консультацій по-зицій сторін у соціально-трудовій сфері з метою забезпечен-ня поєднання інтересів держави, власників та працівників підприємств, установ і організацій, а також пошук компромісів між соціальними партнерами для запобігання конфліктам;—

участь у підготовці висновків щодо проектів законів, інших актів законодавства в галузі соціально-трудових відно-син та пропозицій з питань удосконалення трудового зако-нодавства з урахуванням норм міжнародного права;—

вироблення пропозицій щодо Генеральної угоди та галузевих тарифних угод, організація і проведення консуль-тацій про їх укладанні; аналіз виконання Генеральної угоди, розробка відповідних рекомендацій щодо усунення розбіжностей між сторонами, що виникають з питань її виконання, в разі звернення до Національної ради;—

узгодження позицій сторін щодо ратифікації і денон-сації конвенцій Міжнародної Організації Праці (МОП);

- повідомлення громадськості через засоби масової інформації про результати домовленостей сторін у соціаль-но-трудовій сфері.

Національну раду очолюють три співголови, які призна-чаються Президентом України за пропозицією Кабінету Мі-ністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок.

Організації роботодавців та їхні об'єднання беруть участь у веденні колективних переговорів і укладенні колективних угод, здійсненні контролю за виконанням колективних угод відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Вони беруть участь у формуванні та проведенні держав-ної політики зайнятості населення, їхні представники на пари-тетних засадах з представниками професійних спілок, їхніх об'єднань та інших організацій найманих працівників, дер-жавних органів та органів місцевого самоврядування беруть участь у створенні та діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості.

Організації роботодавців та їхні об'єднання мають право на паритетних засадах брати участь в управлінні фондами соціального страхування. Законом України "Про загально-обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності" передбачена структура, функції Фонду соціального страхування від нещасних ви-падків на виробництві та професійних захворювань. Фонд соціального страхування — некомерційна самоврядна органі-зація, що діє на підставі статуту, який затверджується її прав-лінням. Управлятимуть Фондом правління і його виконавча дирекція. До складу правління включаються представники держави, застрахованих працівників і роботодавців — по 15 осіб від трьох представницьких сторін. Представників дер-жави призначає Кабінет Міністрів, а представники праців-ників і роботодавців делегуються чи обираються об'єднан-нями профспілок та роботодавців, які мають статус все-українських. Постановою Кабінету Міністрів України від і/ січня 2000 p. №74 "Про питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричи-нили втрату працездатності" рекомендовано об'єднанням профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських, повідомити у місячний термін Міністерство праці та соціаль-ної політики про персональний склад своїх представників, що включаються до складу правління і наглядової ради Фонду.

Організації роботодавців та їхні об'єднання можуть ви-ступати стороною колективного трудового спору (конфлік-ту) відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Разом з закріпленням прав необхідно передбачити й обо-в'язки організацій роботодавців та їхніх об'єднань. Видається, що перелік їх у проекті Закону "Про організації робото-давців" є обмеженим.

Організації промисловців і підприємців створювалися перш за все для вирішення своїх корпоративних завдань, захисту власних інтересів та інтересів їхніх членів. З часом вони намагаються брати активну участь у суспільних пере-твореннях, сприяти консолідації інтересів у суспільстві, впли-вати на формування державної політики і починають об'єд-нувати свої зусилля для участі у вирішенні соціально-еко-номічних питань.

5 листопада 1998 року за рішенням Установчого з'їзду об'єднань роботодавців України була створена Конфедера-ція роботодавців