права колективний договір традицій-но розглядався як правовий інститут Загальної частини тру-дового права. "У цей час він зазнає впливу нових суспільних відносин, що не може не відбитися і на правовій формі. Ко-лективний договір не єдиний правовий акт, за допомогою якого здійснюється договірне встановлення умов праці, він вхо-дить до системи колективних угод про працю на національ-ному, галузевому, регіональному рівнях. Колективний договір посідає в цій системі нижчий рівень, що аж ніяк не зменшує значення його нормативно-регулятивних властивостей, однак вимагає внутрішньої узгодженості у системі цих актів. Крім того, колективний договір виступає одним із засобів (спо-собів) реалізації соціально-партнерських відносин і, таким чином, входить до системи цих відносин. Не можна не по-мічати формування нового правового інституту соціального партнерства, який з прийняттям відповідних законодавчих актів набере більш чітких контурів. І тут виникає проблема внутрішнього співвідношення, яка сьогодні ще не може бути однозначно визначена.
Крім того, намічаються зміни всередині галузі трудово-го права з виділенням не двох частин — Загальної й Особ-ливої, а трьох: загальні положення; індивідуальне трудове право; колективне трудове право. І правовий інститут колек-тивного договору входить до третьої частини — колективне трудове право.
Колективний договір — це локальний нормативно-пра-вовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відно-сини між власником і працівниками даного підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в уста-новах, організаціях незалежно від форм власності й господа-рювання, які використовують найману працю і які володіють правами юридичної особи. У законі не визначена мінімальна гранична кількість найманих працівників на підприємстві, за якої має бути укладений колективний договір. Проте, оче-видно, встановити таку норму доцільно. В окремого робото-давця може працювати і один найманий працівник, в такому випадку умови праці можуть бути встановлені трудовим договором і цього, вважаємо, буде достатньо. Практично на невеликих підприємствах, особливо на приватних, колективні договори не укладаються. Таким чином, норма закону не виконується, хоча й закон у цій частині не відповідає ринко-вим потребам.
Згідно зі ст. 2 Закону "Про колективні договори і угоди" та ст. 11 КЗпП колективний договір може укладатися в струк-турних підрозділах підприємств. Слід зауважити, що такі структурні підрозділи повинні бути економічно і фінансове самостійними і мати організаційні та матеріальні можли-вості для встановлення і реалізації додаткових або більш високого рівня, порівняно з колективним договором цілого підприємства, пільг та інших умов регулювання соціально-економічних і трудових відносин з урахуванням специфіки підрозділу.
Колективний договір укладається не тільки на виробни-чих підприємствах, але й у бюджетних установах, закладах освіти, охорони здоров'я, органах виконавчої влади та місце-вого самоврядування.
Колективний договір об'єднує в собі риси договору і нормативно-правового акта. Сьогодні це найважливіший ло-кальний нормативно-правовий акт, що визначає умови праці, умови оплати праці, соціальні гарантії для працівників на підприємстві, в установі, організації. Разом з тим це не тільки правовий акт, але й акт соціального партнерства на рівні підприємства між працівниками і власником або уповнова-женим ним органом, результат узгодження їхніх інтересів.
Згідно із Законом України "Про колективні договори і угоди" сторонами колективного договору є власник або упов-новажений ним орган, з одного боку, і один або декілька проф-спілкових або інших, уповноважених на представництво тру-довим колективом, органів, а у разі відсутності таких органів — представники трудящих, обрані й уповноважені трудо-вим колективом, з іншого боку.
Потрібно звернути увагу, якщо визначення першої сто-рони колективного договору — власник майна підприєм-ства, тобто роботодавець, — відповідає дійсності, то визна-чення другої сторони вимагає уточнення: нею виступає трудо-вий колектив, оскільки саме він буде виконувати взяті за договором зобов'язання. Профспілкові органи виступають представниками трудового колективу для проведення підго-товчої роботи щодо укладення колективного договору. У ст. 17 Закону України "Про підприємства в Україні" більш чітко сформульовані сторони колективного договору —власник або уповноважений ним орган і трудовий колектив або уповноважений ним орган".
Доцент П.Д. Пилипенко правильно вказує на нечіткість закону і при визначенні поняття самого трудового колекти-ву. Так, ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні" до трудового колективу відносить всіх громадян, які беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (уго-ди, контракту), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Тобто під таке визна-чення підпадають як наймані працівники, так і працюючі влас-ники. Але останні не можуть одночасно виступати з двох сторін (Трудове право України: Курс лекцій / Під ред. П.Д. Пилипенка. - Львів, 1996. - С. 38).
Трудові колективи на загальних зборах уповноважують профком або інший орган представляти свої інтереси в про-цесі підготовки колективного договору.
За наявності на підприємстві кількох профспілкових організацій вони повинні сформувати загальний представ-ницький орган для ведення переговорів. Не допускається ведення переговорів і укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які фінан-суються власником, політичними партіями. У випадку, якщо інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси власника не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки.
Зміст колективного договору
Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови (положення), покликані врегулювати соціально-тру-дові відносини в даній організації. Ці умови можна поділи-ти на чотири види: інформаційні, нормативні, зобов'язальні й організаційні.
Інформаційні умови містять норми централізованого законодавства, а також колективних угод більш високого рівня—
Генеральної, галузевої, регіональної угод. Такі умови, будучи перенесеними до колективного договору конкретного підпри-ємства, не набирають тут додаткової юридичної сили. Разом з тим їх роль не треба зменшувати, оскільки одні й ті ж питання регулюються значною кількістю джерел, а при цьому в