Деякі санкції визначені валютним законодавством носять характер фінансових. Про характер певних правопорушень і відповідальності за них можна судити виходячи з ст.16 Декрету. Фінансові порушення кредитно-фінансових установ передбачені валютним законодавством. До них, зокрема, належать: пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо; здійснення валютних операцій без генеральної чи інди-відуальної ліцензії Національного банку України; незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам; невиконання уповноваженими банками доручень рези-дентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти; невиконання резидентами встановлених вимог до про-дажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки; невиконання уповноваженими банками функцій валют-ного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін. За вказані вище порушення передбачені такі санкції: штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінно-стей, на суму яких відбулось порушення; штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України; пеня; позбавлення ліцензії Національного банку України; виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Знову ж таки враховуючи обмеженість роботи хочу сказати, що конкретні види правопорушень, відповідальність і санкції за них, порядок зстосування санкцій, порядок оскарження дій щодо накладення санкцій передбачені у Положенні НБУ «Про валютний контроль».

В сфері валютного законодавства існують також спеціальні санкції, які застосовуються до порушників встановленого порядку зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) поряд з майновою та кримінальною відповідальністю. Оскільки ЗЕД також регулюється окремими актами валютного законодавства України, то автор вважає, що було б доречно включити цей різновид відповідальності до даного питання.

За порушення встановленого законодавчими актами України порядку здійснення ЗЕД крім майнової та кримінальної відповідальності статтею 37 Закону «Про ЗЕД» встановлено два різновиди спеціальних санкцій: індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасове припинення ЗЕД. Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД є порушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини 1 статті 37 Закону «Про ЗЕД». Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про ЗЕД» усі суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення Закону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним законів України тільки на умовах та в порядку зазначених законами України.

Висновки

На основі великої маси нових вищезгаданих нормативно-правових актів можна сказати, що відбувається постійний розвиток валютних відносин в Україні. Нормативна база є елементом надбудови над економічними відносинами в суспільстві. Таким чином маючи на сьогоднішній день таку активізацію у галузі валютної нормотворчості, особливо треба відмітити активність Національного банку України стосовно видання підзаконних нормативно-правових актів, з впевненістю можна казати про жвавість та безперервну динаміку валютних відносин в Україні. Маючи на сьогоднішній день безліч змін і доповнень в законодавстві можна пророкувати велику кількість теоретичних, дослідницьких та практичних роз’яснень, які внесуть необхідну ясність у розумінні змісту нормативних актів та відточену чіткість їх використання у вирішенні питань валютного регулювання і валютного контролю.

У 1996-2000 роках законодавці вносили доповнення та зміни до прийнятих раніше актів. Ведеться розробка проекту нового закону про валютне регулювання. Відмінною рисою валютного законодавства України в цьому плані є наявність великої кількості підзаконних актів.[21]

На цей момент Україна, враховуючи існуючий в економічно розвинутих країнах світу досвід валютного регулювання і валютного контролю, оформила юридично і втілила на практиці досить жорстку модель системи валютного регулювання і контролю, котра властива країнам з перехідною економікою. Однак ця модель валютної системи за її недовгу історію існування вже встигла перетерпіти певні суттєві зміни. Аналізуючи ці зміни та їх характер можна дійти до висновку про певну лібералізацію режиму валютного регулювання і валютного контролю, переході його на більш високий рівень. Однак при цьому не можна забувати про той факт, що модель української валютної системи має ще достатньо елементів завдяки яким утримується вся першопочаткова жорсткість. Валютна система України, що складається з певної кількості тих чи інших компонентів являє собою відповідний, властивий лише Україні механізм валютного регулювання, тому застосування до українських умов дерегуляції, відкритості валютного ринку і подальшої лібералізації незавжди прийнятне.

Тому найважливішим питанням для України є вдосконалення і розвиток існуючих засобів і методів валютного регулювання для забезпечення самостійності і стабільності національної валюти, для зменшення ризику девальвації української гривні внаслідок валютної інтервенції з боку іноземних валют. Центральною задачею валютного контролю має бути не стільки захист адміністративними засобами національної валюти, скільки забезпечення економічної незалежності України. Таким чином режим валютних обмежень покликаний захистити економічні інтереси українських юридичних та фізичних осіб, а також держави вцілому на етапі перехідному етапі становлення і розвитку ринкових відносин в Україні.

Тому лібералізація валютного ринку в Україні має здійснюватись відповідно і пропорційно до його стабільності.

Вцілому можна сказати, що нині діюче валютне законодавство відповідає потребам соціальних та економічних процесів, що відбуваються в житті держави і суспільства на даному етапі його розвитку, хоча і має певні недоліки.