З об'єктивної сторони підбурювання харак-теризується лише активними діями, однак во-но не передбачає участі підбурювача у самому злочині як виконавця. Воно можливе на стадії підготовки або під час вчинення злочину. Схвалення злочину після його вчинення за за-гальним правилом не с кримінальне караним. за винятком випадків, коли у ньому містяться ознаки підбурювання до іншого злочину або воно утворює склад іншого закінченого злочину (наприклад. порушення рівноправності громадян залежно від їх расової національної належності або ставлення до релігії – ст.161 КК).

У разі якщо підбурювання особою іншої осо-би до вчинення певних дій утворює самостій-ний склад злочину, цю особу слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії кваліфіку-вати за відповідною статтею Особливої части-ни КК (наприклад, провокація хабара (ст. 370), примушення чи втягнення у заняття проституцією — ч. 2 ст. 303 КК).

2.4. Пособник

Відповідно до ч. 5 ст. 27 нового КК пособником визнається особа, яка сприя-ла вчиненню злочину іншими співучасника-ми: порадами чи вказівками: наданням засо-бів чи знарядь; усуненням перешкод, — а так само особа, яка заздалегідь обіцяла: перехова-ти злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом; придбати чи збути такі предмети; іншим чином сприяти його прихо-вуванню. Від аналогічного визначення у КК 1960 р. (ч. 6 ст. 19) наведене визначення по-няття пособника відрізняється двома момен-тами:—

у чинному визначенні йдеться про спри-яння вчиненню злочину іншими співучасни-ками. чого не вказував КК 1960 р.:—

новий КК доповнив поняття пособника новою ознакою, вказавши, що ним також є особа, яка заздалегідь обіцяла придбати чи здобуті предмети, здобуті злочинним шляхом, або іншим чином сприяти приховуванню зло-чину.

Що ж до змісту конкретних ознак пособни-ка. то їх у стислому вигляді можна визначити.

Сприяння вчиненню злочину порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучас-никам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину та ін-ших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь злочину — це передача іншим співучасникам різних пред-метів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на по-терпілого, предмет злочину чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Під усуненням перешкод розуміється лік-відація перепон, що заважають (ускладнюють, унеможливлюють) реалізації злочинного на-міру співучасників. Воно може виразитись у залишенні незачиненим приміщення, куди мас проникнути виконавець, відключенні сиг-налізації чи, навпаки, її невключенні, виве-денні із ладу засобів зв'язку тощо.

Переховування злочинця, знарядь чи засо-бів злочину, його слідів чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання та збут таких предметів утворюють пособництво лише у випадку, коли вони були обіцяними до початку чи під час його вчинення. Такі дії мо-жуть виразитись у: наданні злочинцю помеш-кання, підроблених документів; знищенні за-собів вчинення злочину; приховуванні трупа потерпілого, його знівеченні; зберіганні гро-шей чи майна, які були предметом злочину;

придбанні чи продажі майна, здобутого зло-чинним шляхом, тощо. Форма, у якій іншому співучаснику було обіцяно вчинити зазначені дії, може бути різною і значення для визнання діяння пособництвом не має. Такі дії можуть бути визнані пособництвом і за відсутності обіцянки їх вчинити, якщо в силу систематич-ного їх вчинення вони давали підстави вико-навцю розраховувати на подібне сприяння з боку пособника.

Не обіцяне заздалегідь переховування зло-чинця, знарядь чи засобів злочину, слідів зло-чину чи предметів, здобутих злочинним шля-хом, придбання та збут таких предметів не є пособництвом. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності ли-ше у випадках, передбачених ст. 198 та ст. 396 КК.

Заздалегідь дана обіцянка сприяти прихову-ванню злочину іншим чином передбачає обіцянку вчинити будь-які інші, крім пере-лічених у ч. 5 ст. 27 КК, дії, спрямовані на приховування злочину. Це може бути обіцян-ка знищити кримінальну справу чи предмети, які є доказами у ній, підробити документи, які стосуються особистості виконавця злочину чи правомірності джерел походження предметів. здобутих злочинним шляхом, тощо.

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчи-нення злочину неповідомлення про достовір-но відомий підготовлюваний чи вчинюваний злочин (ч. 7 ст. 27 КК). Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчи-нене ними діяння містить склад іншого зло-чину (зокрема, передбаченого ч. З ст. 243 КК).

Найчастіше пособник сприяє у вчиненні злочину виконавцю. Але пособництво можуть утворювати і дії по сприянню у вчиненні зло-чину іншими співучасниками (наприклад, до-помога організатору в організації злочину чи керуванні ним).

На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони, пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності.

Розділ 3. Форми співучасті

3.1. Соціолого-психологічні та кримінологічні аспекти форм співучасті

Для України боротьба з організованою злочинністю має першочергове значення у справі забезпечення національної безпеки держави і навіть пов'язана з проблемою нашого виживання. Ця думка була висловлена майже п'ять років тому на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Однак і сьогодні важко заперечувати її актуальність. Організована злочинність продовжує залишатися «ворогом номер один» для молодої Української держави.

Ст. 28 КК України визнає злочин учиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи,