ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЇ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

У статті автор аналізує проблеми розвитку інформаційного простору України та обґрунтовує необхідність виокремлення інформаційної функції держави по забезпеченню основних прав людини у сфері інформації.

In this article author analyzes problems of the development of information area of Ukraine and grounds the necessity of introduction of term of information function of the state that provides basic human rights in the sphere of information.

С

учасні процеси глобалізації економіки та цивілізаційної трансформації суспільства характеризуються утворенням єдиного світового інформаційно-комунікаційного простору, де інформація розглядається як знання, відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від місця, форми, формату їх подання [1, c. 68; 2]. Ретельний аналіз сучасних економічних, політичних та соціальних умов розвитку суспільства породжує актуальну проблему значення та особливої цінності інформації та інформатизації у подальшому розвитку цивілізації. Особливе місце в цьому процесі належить праву та державі і науковому обґрунтуванню їх ролі.

У науковій та навчальній літературі терміни інформаційна цивілізація, інформаційна економіка, інформаційне суспільство є загальновизнаними. Поняття інформаційного суспільства, зокрема, розглядається як термін, що характеризує системні зміни в соціальній, економічній, політичній, правовій, культурній структурі суспільства [2]. Масив наукових праць за цією тематикою доволі значний. В цій статті, зокрема, ми посилаємося на публікації О. Чубукової, С. Мочерного, А. Чухно, Г. Дзісь та інших. Важливим теоретичним здобутком є праці, що обґрунтовують необхідність виділення окремої галузі інформаційного права (Л. Бачила, С. Семілетова). Слушною вважаємо наукову пропозицію, що відбита в теоретичній літературі, стосовно можливості виділення окремої інформаційної функції держави. Обґрунтування останнього є метою нашої статті.

Важливим чинником для обґрунтування і виділення інформації як окремого об’єкта (сфери відносин) функціонального впливу держави є низка наукових прогностичних концепцій подальшої еволюції цивілізації. Серед них, зокрема, значне місце належить концепції постіндустріальної цивілізації американського соціолога Д. Белла.

Характерна ознака постіндустріального суспільства та, що головним засобом виробництва є не земля (аграрна епоха) чи капітал (індустріальна епоха), а інформація та знання [3, с. 42]. Тому закономірним науковці визнають визначальний чинник, що випереджає розвиток суспільства — інформаційно-інтелектуальні технології [4, с. 49-54]. Зокрема, в концепції державної інформаційної політики Російської Федерації одним із завдань держави визнається необхідність формування інформаційного суспільства та рух від індустріального до постіндустріального (інформаційного суспільства) [5].

Проте поряд із визнанням багатьма вченими значення цієї теорії, як "єдиної соціальної метатеорії", С. Мочерний вважає її "аморфною та беззмістовною", а підхід, який розвиток постіндустріального суспільства ставить у залежність від наукоємної технології та інформації — техніко-інформаційним детермінізмом.

Автор зазначає, що порівняно із засобами праці підготовлена робоча сила є більш важливою. Крім того, багато західних та українських економістів, зазначає він, вважають за доцільне використовувати термін не постіндустріального суспільства, а інформаційної цивілізації, інформаційної економіки, інформаційного суспільства [6, с. 52-54].

Безперечно, людина, її права і свободи є головною метою сучасної цивілізації, а техніка, технології, наука, освіта, інформація — засобами досягнення цієї мети. Але підготовлена робоча сила — є не що інше, як наслідок соціалізації індивідів, досягнення ними відповідної системи знань та навичок, як сукупності певної технологічної інформації. Тому наукова діяльність, знання, інформація та можливості розповсюдження і, особливо, захисту інформації мають особливе значення у збереженні і розвитку соціального досвіду та суспільства.

Стосовно поняття "інформаційне суспільство" доцільно з’ясувати: що є суспільство у світі матеріального та ідеального?

На нашу думку, суспільство в широкому розумінні — це різновид соціальної форми матерії, що являє собою певну функціональну соціальну систему та історичну культурну цивілізаційну цілісність, яка характеризується сукупністю різних форм спільної діяльності індивідів, відносин та нормативного регулювання.

Суспільство як систему слід розглядати шляхом з’ясування його структури, яка включає головні підсистеми: інституціональна — суб’єктний склад (люди та їх організації); нормативна — сукупність соціальних норм; ідеологічна — соціальний досвід пізнання у формі окремих ідей, концепцій, теорій тощо; функціональна — сукупність суспільних відносин та взаємозв’язків.

Функціональна сутність суспільства виявляється у різних сферах, до яких сучасна філософія відносить: матеріальну, соціально-політичну, культурно-побутову та духовну. Духовна сфера розуміється як комплекс ідей, поглядів, уявлень — увесь спектр виробництва свідомості та її трансформації [7, с. 363-364].

Духовна сфера діяльності соціальних суб’єктів — це сфера діяльності людини з накопичення, збереження та трансформації у межах суспільства пізнання (інформації) закономірностей руху соціальної форми матерії. Поза межами діяльності та пізнання суспільство не існує. Тому термін "інформаційне суспільство" не слід пов’язувати з певним історично зумовленим рівнем розвитку суспільства. Інформаційна діяльність, процеси, відносини та взаємозв’язки — це об’єктивний та природний спосіб свідомої і вольової життєдіяльності людства. Якість, достовірність, інтенсивність інформації, способи та технології у сфері інформаційної діяльності визначають зміст і темпи розвитку суспільства, що є тільки однією із характеристик суспільства як матеріальної системи.

Суспільство характеризують також інші його підсистеми. Зокрема, за суб’єктним складом суспільство називають громадянським, корпоративним, класовим; за ідеологією — фашистським, націоналістичним, соціалістичним; за сутністю нормативного регулювання — правовим, традиційним, етичним, релігійним (мусульманським, православним тощо). Тому у визначенні змістовно-сутнісних характеристик суспільства важливим є врахування всіх складових його елементів у поєднанні із певним історичним етапом їх розвитку. Наприклад, суспільство корпоративного етико-правового соціалізму.

Для будь-якого суспільства діяльність у сфері інформації є засобом його життєдіяльності. Аналіз практики регулювання державою інформаційної сфери суспільства інших країн дозволяє виокремити низку напрямів, до яких відносяться: заохочення конкуренції та боротьба з монополізмом; забезпечення права і технічних можливостей на доступ до інформаційних ресурсів; організація безпеки та боротьба із злочинами у цій сфері; забезпечення свободи слова; захист національної культурної спадщини; охорона інтелектуальної власності; контроль