Розділ V - "Нормативно-правові акти з охорони праці". До них належать правила, норми, регламенти, положення, стандар-ти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. Вони переглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на 10 років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. Дія нормативно-правових актів з охорони праці поширюється на сферу трудового й професійного навчання.

Розділ VL- "Державне управління охороною праці" (стаття 32) - визначає органи державного управління охороною праці та їх компетенцію - Кабінет Міністрів (забезпечує реалізацію дер-жавної політики в галузі охорони праці); спеціально уповнова-жений центральний орган виконавчої влади; Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого само-врядування. З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з пи-тань безпеки життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Міністерства та інші центральні орга-ни виконавчої влади проводять єдину науково-технічну політи-ку з питань охорони праці, розробляють і реалізують галузеві програми, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі, здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці, укладають із галузевими профспілками угоди з питань охорони праці та ін. (стаття 33). Спеціально уповноваже-ний центральний орган виконавчої влади з ^нагляду за охороною праці здійснює контроль та комплексне управління охороною праці на державному рівні, займається нормртворчою діяльніс-тю та ін. Рішення, прийняті спеціально уповноваженим централь-ним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в ме-жах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої вла-ди, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядуван-ня, юридичними та фізичними особами.

Статті 34, 35, 36 містять положення про повноваження Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Наукові дослідження з проблем охорони праці (стаття 37) проводяться науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та орга-нізаціями в межах загальнодержавної та інших програм із цих питань - науково-дослідними інститутами, проектно-конструк-торськими установами та організаціями, вищими навчальними закладами та фахівцями.

Розділ VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охо-роною праці". Державний нагляд (стаття 38) здійснюють: спеціаль-но уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагля-ду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці: спеціально упов-новажений державний орган із питань радіаційної безпеки - Дер-жавний комітет України із ядерної та радіаційної безпеки; спеці-ально упоізноважений державний орган з питань пожежної безпе-ки - Управління пожежної охорони МНС України; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - Сані-тарно-епідеміологічна служба МОЗ України. В статтях 39 і 40 ви-значаються права і відповідальність, а також соціальний захист по-садових осіб спеціально уповноваженого центрального органу ви-конавчої влади з нагляду за охороною праці.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охо-рону праці (стаття 41) здійснюють профспілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності профспілки громадський контроль здійснює уповноважена най-маними працівниками особа, яка наділена правом перевіряти стан охорони праці (стаття 42) і діє відповідно до типового положення.

Розділ VIII - "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці". За порушення законодавства про охорону праці передбачено штраф (стаття 43), максимальний розмір якого ста-новить 5% місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізич-ної особи, яка використовує найману працю. Кошти від штрафів зараховуються до Державного бюджету. Відповідальність за по-рушення вимог щодо охорони праці (стаття 44) передбачається дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.

Розділ IX. "Прикінцеві положення". Закон набирає чинності з дня його опублікування, а частина четверта статті 19 - з 1 січня 2003 р.

Для практичної реалізації Закону "Про охорону праці" був при-йнятий 15 грудня 1993 року Закон України "Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України", а також Закон України "Про внесення змін і до-повнень до Кодексу України про адміністративні правопорушен-ня і Кримінального кодексу України" від 15 січня 1995 року і ряд иідзаконних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів: Положення про створення Національної Ради з питань безпеки життєдіяльності населення, Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, Правила відшкодуван-ня власником підприємства, установи, організації або уповнова-женим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, Положен-ня про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці та ін. Держнаглядохоронпраці розробив ще цілий ряд положень, спрямованих на практичну реалізацію Закону України "Про охо-рону праці".

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконан-ня службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про пра-цю України (КЗпП).

Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і по-ліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону тру-дових прав працюючих.

У главі І "Загальні положення" викладені основні трудові пра-ва та обов'язки працівників, особливості