В останні роки виділяють два поняття “система права” і “правова система”. Поняття “правова система” включає в себе всі правові явища: систему права і законодавства, правовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність і правопорядок тощо. Система права входить в правову систему.

Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв'язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною системами. В сучасній державі право повинно не тільки відповідати загальному економічному стану, не тільки бути його вираженням, але також бути внутрішньо погодженим вираженням, яке не спростовувало б само себе в силу внутрішніх протиріч. Єдність права обумовлена не тільки суттю, але змістом і функціями права, які об'єктивно визначаються єдністю суспільних відносин, формами власності, конкуренцією між індивідами і різними організаціями. Всі ці відносини відображаються в системі права і обумовлені різними інтересами. В будь-якому суспільстві існують загальнонаціональні (загальнонародні) інтереси і приватні інтереси, з яких логічно витікає поділ права на приватне і публічне.

Приватне право (цивільне, сімейне, торгове) охоплює норми, які на думку західних юристів виражають інтереси особи або захищають інтереси приватних власників. В нашій країні термін “приватне право” не прижилось, оскільки не існувало приватної власності.

Публічне право (конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне) складається із норм, які регулюють відносини між державою і громадянами.

З позицій внутрішньої організації системи права, крім норм права, виділяються відносно однорідні компактні підсистеми Ці підсистеми органічно взаємозв'язані між собою групою норм права і утворюють певні інститути і галузі. Таким чином, система права складається із різних інститутів права і галузей права. Галузь права — найбільш велике правоутворення, яке включає групу правових інститутів.

3. Метод конституційного-правового регулювання.

Система права, її галузі і правові інститути складаються історично. Вони не створюються за бажанням законодавчих органів або вчених. Разом із тим на формування і розвиток системи права впливають система джерел, форм права, систематизація законодавства, правові ідеї, правові принципи, політичні цілі і завдання. Тому в різних державах при одному й тому ж типі держави можуть бути (скластися) різні системи права.

Система права кожної країни відносно стабільна і динамічна, в залежності від зміни суспільних відносин, з появою нових сфер людської діяльності, яка потребує правового регулювання. В Україні нині здійснюється перехід від однієї системи права до іншої, яка відповідає основним принципам правової держави і громадянського суспільства. По суті відбувається повне оновлення системи права і законодавства.

Центральне місце в питаннях внутрішньої побудови системи права належить проблемі виділення галузей права. Щоб відмежувати одну галузь права від іншої, потрібно виділити критерії розмежування. Такими критеріями є предмет і метод правового регулювання.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини. Вони по своєму змісту неоднорідні. Характер, якість і зміст цих неоднорідних суспільних відносин, їх класифікація і регулювання нормативними актами веде до їх класифікації на якісно однорідні суспільні відносини. Наприклад, існують цивільні суспільні відносини, сімейні відносини, господарські, адміністративні, трудові і відповідні законодавчі акти, які регулюють ці відносини. Тому по предмету правового регулювання вся система права поділяється на галузі права.

4. Джерела конституційного права України.

Галузь права — це така сукупність якісно однорідних норм права, які регулюють певну сферу суспільних відносин при допомозі тих чи інших методів і складають авто-номну підсистему права і законодавства. В системі права України можна виділити такі головні галузі права: конституційне (державне), адміністративне, фінансове, цивільне, сімейне, трудове, сільськогосподарське (аграрне), кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, виправно-трудове (карно-виправне), господарське (економічне), екологічне, земельне.

5. Види джерел конституційного права.

Однією із основних галузей права є конституційне право Іноді його називають державним. Ця галузь права є ведучою, оскільки її норми виражають і закріплюють основи суспільного і державного ладу, форми правління, національно-державний устрій, організацію, функції і принципи діяль-ності державних органів, політичну систему громадянського суспільства, основні права і обов'язки громадян, принципи виборчої системи, форми політичного режиму і т.п.

6. Конституція України, як основне джерело конституційного права.

Головним джерелом конституційного права є Конституція — основний закон України. Крім Конституції сюди відноситься Конституційний договір між Верховною Радою України і Президентом від 10.06.1995 p.; інші закони Закон “Про громадянство”, “Про вибори депутатів Верховної Ради України” тощо.

Як галузь права, К. п. характеризується рядом ознак, які з одного боку споріднюють її з іншими галузями права, а з другого — уособлюють її в окреме цілісне утворення. До таких ознак належать: предмет і метод правового регулювання; соціальне призначення і роль; принципи регулювання; завдання і функції державного права; наявність самостійної, державно-правової (конституційної) відповідальності. Предметом державно-правового регулювання є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації суверенітету українського народу в усіх його формах, забезпечення функціонування інститутів представницької і безпосередньої демократії. Спеціальне призначення і роль К. п. полягає в забезпеченні повновладдя народу в політичній. економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Це — виняткова прерогатива К.п., яка не властива будь-якій іншій галузі права К.п. базується на таких принципах, як національний, народний та державний суверенітет; гуманність; інтернаціоналізм; визнання і забезпечення демократичних прав і свобод громадян; загальнолюдських цінностей і пріоритетів, властивих громадянському суспільству. Своєрідність К.п. знаходить свій вияв у функціях, під якими звичайно розуміють обумовлені соціальним призначенням напрямки державно-правового впливу на відносини, які уособлюють конституційний устрій суспільства. Найважливішими із них є політичні, економічні, ідеологічні, соціально-психологічні, інформаційні, виховні