У деяких країнах докладають зусиль для досягнення менш централізованого управління витратами через поліпшення навичок управління і прищеплювання окремим керівникам вміння чітко формулювати цілі і задачі. Однією з ключових турбот у багатьох країнах є розробка належних критеріїв якості роботи, а також ефективних систем обліку і звітування для контролю за витратами і їхньою результативністю. Чиновники бюджетних відомств вишукують ефективні засоби прищеплення окремим міністерстам і керівникам більшої гнучкості і свободи вибору у загальних межах урядових пріоритетів, одночасно домагаючись підтримання на бажаному рівні усеохоплюючого контролю над витратами і наявності в центральних урядових структурах достатніх знань для забезпечення міністрів і уряду компетентними і ефективними порадами з бюджетних питань.

2.6 Висновки

Повсюдно складання бюджету є управлінням ідеями і людьми. Це не просто питання раціональності, неупередженості, логіки та аналізу. Визначення і виконання державного бюджету незрідка відбувається в умовах жорстокого цейтноту, конкуруючих чи навіть конфліктуючих завдань, браку достатніх ресурсів і напружених переговорів у політичних колах. Останні нововведення у бюджетній практиці деяких країн є спробою оновити і переорієнтувати деякі з цих негативних чинників, одночасно зберігши і підвищивши задані рівні обмежень, оптимальність розподілу ресурсів серед конкуруючих відомств і вартість грошей.

Очевидно, що в країнах-об’єктах цього огляду існує широке розмаїття обставин і проблем, які визначають розгляд напрямків бюджетної політики. Так само існують численні практики укладання бюджету, які є віддзеркаленням і спробою вплинути на наявні різноманітні умови і обставини у сфері державного управління. В багатьох країнах практика складання бюджетів, хоча поступово й еволюціонує, однак, як і раніше, робить наголос на традиційних вимогах: комплексність, щорічний принцип складання, централізований контроль і колективна відповідальність.

Складання бюджету не є статичним ремеслом. Чиновники бюджетних відомств заклопотані тим, щоб забезпечити ефективність своєї допомоги урядам у проведенні ними державної політики і дотриманні заданих обсягів витрат. Існує постійна потреба в оцінці та пристосуванні процедур і “правил гри” до обставин і умов прийняття рішень, що постійно змінюються. Пристосування і реформування систем складання бюджетів є здебільшого частковими і поступовими за характером, хоча окремі зміни й можуть мати досить радикальний характер. Міжнародний обмін інформацією і досвідом між чиновниками бюджетних відомств може сприяти інформованості і поліпшенню цього постійного процесу в окремо взятих країнах. Призначенням інформації, зібраної у цьому збірнику, є показ багатства поточних бюджетних практик, окреслення спільних для цих країн тем і висвітлення нових проблем, що заслуговують на більшу увагу у майбутньому.

3. РОЗМІРИ І СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУЦЕНТРАЛЬНОГО УРЯДУ

3.1 Вступ

У цьому розділі йдеться про бюджетну практику, пов’язані з нею проблеми і можливі шляхи їхнього вирішення з точки зору працівників центрального уряду або міністерства, відповідального за загальний контроль над видатками. Статті видатків центрального уряду можуть бути різними у різних країнах, але головні проблеми контролю і управління витратами здебільшого подібні.

В усіх країнах до напрямків, якими опікується центральний уряд, входять оборона, зовнішні зв’язки, планування і збирання більшості податків і функціонування допоміжних служб. Втім, ступінь участі центрального уряду у безпосередньому виконанні інших функцій – таких як охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення, правопорядок, транспорт або сприяння розвиткові промисловості і сільського господарства – неоднаковий серед різних країн. Так, усіма бюджетами центральних урядів передбачається виділення значних фінансових коштів на потреби регіональних або місцевих органів влади, а у багатьох фігурують кошти, що передаються окремим фондам соціального страхування і державним підприємствам.

У цьому огляді не вивчаються ні конкретні способи, якими центральні уряди намагаються контролювати або справляти вплив на керівників органів місцевої влади, державних підприємств або фондів соціального забезпечення, ні бюджетна практика самих цих керівників. І це не слід сприймати як свідчення їхнього невеликого значення. Фонди соціального забезпечення, державні підприємства і місцева влада становлять надзвичайно широку частку діяльності державної влади і створюють значні проблеми, пов’язані з методами контролю над витратами, які заслуговують на пильну увагу.

У наступних частинах розглядаються стосунки з владою штатів (земель, регіонів) і місцевою владою, відмінності між фінансуванням і здійсненням виплат за соціальним забезпеченням і стосунки із державними підприємствами.

Наприкінці подано огляд трьох фінансових інструментів: позик, позикових гарантій і податкових пільг. Останні два застосовуються у процесах контролю над витратами, як правило, тільки частково, якщо взагалі використовуються.

3.2 Рівні державного управління

Чотири країни з Організації економічної співпраці та розвитку, що нас цікавлять (Австралія, Канада, Німеччина і Сполучені Штати), мають федеральний устрій. Щодо них цей огляд зосереджуватиметься на федеральному уряді. Решта країн-учасниць є унітарними державами. Значимість регіональної влади, на відміну від місцевої, може бути різною і змінюватися. У деяких країнах, надто у Франції, Італії та Іспанії, відбулася “регіоналізація” або “децентралізація” деяких функцій, що ще донедавна належали центральним урядам.

Порівняльна характеристика країн свідчить, що простого або прямолінійного розподілу функцій і повноважень між рівнями державного управління не існує, наслідком чого є різноманітні фінансові зв’язки з центральними урядами. У деяких випадках ієрархічно нижчі рівні діють просто як представники центральної або федеральної влади, яка не лише контролює фінансування, а й безпосередньо керує і регулює діяльність і послуги, що їх надає місцева влада. Подекуди центральний уряд може надавати субсидії, призначені на спеціальні цілі, для покриття частини або всієї вартості послуг з метою впливу на